Про людяність (чуйність, шану,
доброзичливість,
турботливість, любов)
в ставленні
до матері
Про маму
Збірка творів
02. МАМА
Мати, матуся, матусенька,
мамка, матусечка, матінка,
мама, мамуся, мамусенька,
мамчик, мамунчик, мамусь,
мамця, мамусик, мамусечка,
мамуня, мамунька, мамонька,
мамуля, мамунька, мамулечка,
мамуська, мамуленька, мамочка...
Степан ПАВЛЕНКО
03. Мама – найдорожча людина!
Мама – це радість за дочку і сина!
Мама – це океан щастя і добра!
Мама – це море людського тепла!
Мама – це пташка, лебідка, лелека!
Мама – це очі, які бачать здалека!
Мама – це слово найкраще у світі!
Мама – це сонце, яке усім світить!
Мама – це серце, яке щиро любить!
Мама – це ласка, яка всіх голубить!
Мама – це участь у вашому святі!
Мама – це мрія, щоб були всі багаті!
Мама – це мудрість і в хаті достаток!
Мама – це фея, що зробить порядок!
Мама – це щирість, п’ятсот подарунків!
Мама – це ніжність, мільйон поцілунків!
Мама – це думка, щоб були всі здорові!
Мама – це правда у кожному слові!
Мама – молитва за діьей і сім’ю!
Матусю рідненьку за це я люблю!
Алла БАРАНКЕВИЧ
1. ПЕРШЕ СЛОВО
Чом зимове небо
Сяє так святково?
Син сказав уперше
Коротеньке слово.
Найлюбіше слово
І найкраще в світі.
За вікном сніжинки,
Мов зірчасті квіти.
Син зросте великий,
Вивчить різні мови,
Та завжди з ним буде
Найрідніше слово.
І сміється сонце,
І радіє з нами,
Бо сьогодні вперше
Син промовив: - Мамо!
Емілія САТАЛКІНА
2. МАМА
Ще в колисцi немовля
Слово "мама" вимовля.
Найдорожче в свiтi слово
Так звучить у рiднiй мовi.
Мати, матiнка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся.
Називаю тебе я,
Рiдна ненечко моя!
Варвара ГРИНЬКО
3. СЛОВО «МАМА»
Слово “мама” - казкове слово,
Воно пожаліє і заспокоїть.
Слово “мама” тебе приголубить,
Слово “мама” тебе так любить!
Мирослава МАСЛОВА
4. НАЙРІДНІШЕ СЛОВО
Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Найрідніше слово “мама”!
Ігор СІЧОВИК
5. ЧИ Є В СВІТІ ЩО СОЛОДШЕ?
(мовою оригіналу)
Чи є в світі що солодше, як мамині очі,
Які зорять за дітками як вдень, так і вночі?
Чи є в світі що любіше, як мамині руки,
Що працюють для дитини щиро - без принуки?
Чи є в світі що щиріше, як серденько мами,
Яке б’ється для діточок, аж ляже до ями?
Чи є в світі що дорожче, як мама кохана,
Що працює для дитини до ночі від рана?
Іванна БЛАЖКЕВИЧ, 1933, "Українська ластівка"
6. МАТИ
Ї
Я прокидаюсь рано, -
Й зразу, хоч ще не встаю.
Тільки спросоння погляну -
Бачу матусю свою.
Мати - досвітня пташинка,
Лиш засіріє - уже
Ходить по хаті навшпиньки,
Наче мій сон стереже.
Мати – то сонечко рідне,
Сонечко, хоч і земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Іван ГНАТЮК
7. МАМА
Не за синіми морями,
Не в далекій далині -
Тут, удома, біля мами
Світить сонечко мені.
До грудей мене пригорне,
Поцілує у чоло,
Щось тихенько прошепоче,
І біди як не було.
Є. ГУМЕНКО
8. ТЕПЛИЙ ВІРШИК ДЛЯ МАМИ
Мамо, добре, що ти є, -
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї теплоти
Так і хочеться рости...
Найгарнішу, найдобрішу, -
Я люблю тебе найбільше!
І коли дорослим стану,
Теж любить не перестану!
Бо ріднішої, ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре, мамо, що ти є, -
Тепле сонечко моє!
Олександр ДЕРМАНСЬКИЙ
9. ПЕТРУСЕВА МАТУСЯ
Притулився до мами Петрусь:
- Є на світі багато матусь,
Є в Оленки, в Уляни, в Юрка,
Але жодна із них не така.
Не така, як ви, мамо хороша,
Між усіх най-най-най-найдорожча!
А чому? Знаю добре це я,
Бо найкраща матуся - своя!
Роман ЗАВАДОВИЧ
10. СОНЕЧКОВА МАМА
Вмиває кішка котенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
І чистим сонечко встає
щодня з-за небокраю...
І в нього, мабудь, мама є,
Бо хто ж цйого вмиває?
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
11. Мамочко, найкраща, дорогенька,
Ти для мене - сонечко ясне!
Я люблю тебе, моя рідненька
Й знаю я, як любиш ти мене.
Ти на ніч мені читаєш казку
І ведеш у поле та у гай.
І даруєш щедро ніжну ласку,
І розкажеш все, що не спитай!
А на свято платтячко пошиєш,
Щоб була охайна й гарна я.
Ти усе, усе на світі вмієш,
Найрідніша мамочко моя!
Надія КРАСОТКІНА
12. НАЙКРАЩА В СВІТІ
Найкраща в світі ти, моя матусю,
Я - твій синочок, я - твоє дитя.
За тебе я щовечора молюся
І за здоров’я, й за твоє життя.
Бо тільки матінка, матуся наша мила
Нас мудрості і доброті навчить.
І дасть маленьким нам могутні крила,
Щоб ми могли до мрії долетіть!
Надія КРАСОТКІНА
13. ВИШИВАНКА
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Вадим КРИЩЕНКО
15. А очі у мами - добрі, ніжні,
А голос - чистий і двінкий,
А руки - теплі і надійні,
А погляд - сонячний ясний
Леся ЛУЖЕЦЬКА
14. НАЙКРАЩА
Ми з товаришем гуляли,
Ми серйозно розмовляли,
І не посварилися,
А порозумілися.
- Знаєш, Вітю, мовлю я -
Краща мама - це моя!
Ну а Вітя каже: - Ні!
Сперечатись нащо?
Мусиш вірити мені:
Моя мама краща!
Я товариша любив,
Сперечатись не хотів,
І повірили тому,
Він - мені, а я - йому.
І обом приємно нам -
І мені, і Віті:
Значить кожна з наших мам
Є найкраща в світі
Інна КУЛЬСЬКА
16. ТІЛЬКИ МАМА ВМІЄ ТАК
- Я на ковзанку піду!
- А коли ж до хати? -
Тільки мама вміє так
Лагідно спитати.
- На ходу сніданок з'їм!
- Так не слід робити! -
Тільки мама може так
Лагідно сварити.
В снах літаю до зірок...
- Час вставати, сину... -
Тільки мама збудить так
Лагідно дитину.
Володимир ЛУЧУК
17. Мама, мамочка, матуся.
Я до неї пригорнуся.
Вона добра і привітна,
Ніби сонце в небі, світла.
В. ЛУЩИК
18. БІЛЯ КОГО НАЙТЕПЛІШЕ
- Біля сонця, - шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
- Біля ватри, - мовить тато,
- Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.
- Біля пічки, - каже дід, -
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
- Що прибіг з Карпатських гір.
- У перині, - дума киця, -
І вуркочеться, і спиться, -
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
- Біля мами, - кажуть діти, -
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
Марія ЛЮДКЕВИЧ
19. МАТУСЕНЬКА
Матусенько, матусенько,
Рукою проведи -
Поллється тиха музика,
Мов крапелька води.
Бо від легкого дотику
Світліше всім стає:
І донечці, і котику,
Й сніжку, що розтає.
Леся МОВЧУН
20. МИ УДВОХ
Я скажу матусі:
- Нене! Прибіжу до неї я.
Чи вона прийде до мене:
- Олю! Донечко моя!
З нею ми найкращі друзі.
З нею всюди я іду.
Ми і в полі, ми і в лузі,
Ми і вдома, і в саду!
Ляжу спати - приголубить
І тоді, коли вже сплю.
Мама дуже мене любить.
Я також її люблю.
Андрій М'ЯСТКІВСЬКИЙ
21. МАТУСЯ МОЯ
Росте помаленьку Оленка
Та й каже: «Бабусю рідненька!
Мене ви не дуже хваліть,
Я знаю, - мені вже п’ять літ, -:
Найкраща у світі не я,
Найкраща - матуся моя!»
Вадим ПЕПА
22. ГАРНЕ СЛОВО
Мама! Мама! - гарне слово,
Тільки скажеш - все готово!
- Мамо, кашки! - кашка є.
- Мамо, чаю! - вже наллє.
- Мамо, спатки! - вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
- Мамо, ніжку зав'яжи!
- Мамо, казку розкажи!
Мама! Мама! - гарне слово,
Тільки скажеш - все готово!
Катерина ПЕРЕЛІСНА
23. МАМИНА СИЛА
Мамо люба, мамо мила,
Звідки в тебе стільки сили,
Щоб усіх нас доглядати,
Одягати, годувати?
Приголубити, навчити?
Як посваримось, мирити?
Ще й співаєш нам пісень,
Як та пташка цілий день!
Казку ввечері розкажеш…
А сама не скоро ляжеш,
Ще помиєш, прибереш…
Звідки сили ти береш?
Катерина ПЕРЕЛІСНА
25. СНИЛОСЬ МЕНІ…
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені ангелики,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.
Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, -
А то мене із постелі
Піднесла матуся.
Марійка ПІДГІРЯНКА
24. МАТИ НАША, МАТИ
Мати наша, мати, як голубка сива,
Крильцями любові усіх нас прикрила.
Мати наша мати, як той янгол з неба,
Вдень і вночі знає, чого дітям треба.
Мати наша, мати, мати Україна.
Хай в щасті минає тобі кожна днина.
Марійка ПІДГІРЯНКА
26. МОЇЙ МАМІ
Мама люба, добра, мила...
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
Тож дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать.
Марія ПОЗНАНСЬКА
27. Як в гніздечку пташка пташенят голубить,
Так і кожна мама діток ніжно любить
Полетять з гніздечка діти-пташенята,
Та завжди матуся буде їх чекати.
Пригорне до серця теплими руками.
Дітям і дорослим добре біля мами.
Олена РОГОВЕНКО
28. Матінко моя єдина,
Ти ж для мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!
Іванна САВИЦЬКА
29. МОЯ МАМА
Гарна мамочка Ганнусі,
Іще краща – Степанця,
Та з усіх мамів найкраща,
Найлюбіша – це моя.
Вранці, як розкрию очі,
Є калачик, молочко.
Цілий день із рук матусі
Дістаю мами добро.
Мама чеше, прибирає,
Бачить, вчить цілий деньок,
А при зіроньках співає
Колискових пісеньок.
Боже, вислухай дитину,
І прийми молитву цю –
Збережи в здоров’ї, в щасті
Любу мамочку мою
Автор невідомий,
журнал для малят «Сонечко», №1-2, травень,1947
30. ВІРШІ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ
* * *
Мамо люба, мамо мила. Мамо золотенька
Я люблю тебе матусю, я твоя маленька!
Обніму тебе за шию, притулюсь до личка.
Ти мене пригорнеш, люба – я ще невеличка.
Ти ж мене усе голубиш – «Сонечком» взиваєш.
Все для мене, а про себе завжди забуваєш.
Мамо люба, мамо мила, мамо дорогенька,
Ти для мене в цілім світі найкраща рідненька.
* * *
Матінко – голубонько!
Люба моя квіточко!
Руки твої лагідні
Тепленькі, як літечко!
Матінко – голубонько,
Калинонька пишна!
Добре в тебе серденько –
Скільки в ньому ніжності!
Матінко – голубонько,
Зіронька ясненька!
Ти моя красунечко!
Ти така гарненька!
* * *
Пам’ятаймо, милі діти,
Пам’ятаймо завжди
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі – наші мами!
Нам маленьким і дорослим –
Все дають вони з любов’ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров’ю.
Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був – до мами!
Радість маєм чи тривогу –
Серце мами завжди з нами.
40. Найперше слово мовило дитя,
І вічне «МАМА» в космос полетіло.
Воно не стихне, поки є життя,
Від цього слова в світі посвітліло
І доброти прибавилось, й тепла,
І ласки щирої побільшало, й любові.
Бо мама першою людиною була
Для кожного із нас у дні чудові,
Коли у світ прийшли ми для життя,
І ніжні руки мамині відчули,
Всі найсвітліші, щирі почуття
Й себе людьми у світі цім збагнули.
У кожній мові слово є таке
Й звучить однаковісінько повсюди.
І почуття однаково палке
При цьому слові відчувають люди.
Бо образ мами враз тоді сплива
І пригортає, ніжить, і цілує.
8
Є в мовах й інші чарівні слова,
Та слово «МАМА» зцілює й лікує.
Натхнення, духу й сили додає,
Увись до мрій усіх нас піднімає.
Життя матуся діточкам дає,
А кращого у світі не буває.
Надія КРАСОТКІНА
41. НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ - МАТИ ДЛЯ ДИТИНИ
Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги
І з тебе починається життя.
Усі стежки від рідного порогу
Ведуть твоїх дітей у майбуття.
Матусю мила, найрідніша в світі,
Ти наше сонце щире і ясне.
Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,
Твоя любов дитину не мине.
Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,
У світ ведеш і думаєш про всіх.
Найбільше щастя - мати для дитини!
Її любов і ласка, щирий сміх.
Ти наше сонце лагідне, привітне.
Від тебе ласка, щедрість і тепло.
Нехай сьогодні усмішкою квітне
Твоє лице, щоб радісно було.
День Матері і день весни ясної.
Квітує травень, бджілкою дзвенить.
День Матері - Мадонни пресвятої!
Для тебе пісня хай у світ летить!
Надія КРАСОТКІНА
42. НЕМАЄ ЩАСТЯ БІЛЬШОГО ДЛЯ МАМИ
Немає щастя більшого для мами,
Як в дивосвіт вести своє дитя.
І захищати серцем та руками
Малу й тендітну свічечку життя.
Щоб променилась вічно, не вгасала,
Несла у Всесвіт світло і тепло.
Та щоб дитина добру долю мала,
І в щасті й радості дитя зросло.
Молитву шепче трепетно вустами,
У Бога просить за своє дитя.
І захищає серцем та руками
Малу й тендітну свічечку життя.
Надія КРАСОТКІНА
43. У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш Бога принесла…
Тарас ШЕВЧЕНКО
44. ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАМИ
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
Марія ПОНОМАРЕНКО
45. ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАМИ
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами...
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
46. Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами -
В світі усе починається з мами!
Володимир ЛУЧУК
47. ЧИ Є В СВІТІ ЩО СОЛОДШЕ?
(мовою оригіналу)
Чи є в світі що солодше, як мамині очі,
Які зорять за дітками, як в день так і в ночі?
Чи є в світі що любіше, як мамині руки,
Що працюють для дитини щиро - без принуки?
Чи є в світі що щиріше, як серденько мами,
Яке б’ється для діточок, аж ляже до ями?
Чи є в світі що дорожче, як мама кохана,
Що працює для дитини до ночі від рана?
Іванна БЛАЖКЕВИЧ, 1933, «Українська ластівка»
49. ЧИ Є В СВІТІ ЩО ДОРОЖЧЕ?
Чи є в світі що світліше, як мамині очі,
Що все зорять за дітками вдень і серед ночі?
Чи є в світі що миліше, як мамині руки,
Що працюють для дитини щиро без примуси?
Чи є в світі що щиріше, як серденько мами,
Яке б’ється для дитини, днями і ночами,
Чи є в світі що дорожче, як мама кохана,
Що трудиться для дитини до ночі від ранку?
Ярослава ПУТЕНА
50. Матусю рідненька найкраща у світі,
Про всіх нас турбуєшся ти.
Щоб всі ми були і одягнені, й ситі,
І легко було нам рости.
Щоб труднощі вміли в житті подолати,
І добрими стали людьми.
Та світ наш великий могли пізнавати
І мудрими виросли ми.
Спасибі тобі за вселенську турботу,
За кожну секунду життя.
За ночі без сну та за думи й скорботу,
За те, що ведеш в майбуття
Надія КРАСОТКІНА. «Свято 8 березня»
51. НІХТО НЕ МОЖЕ ЗАМІНИТИ МАМУ
Ніхто не може замінити маму,
Вона дала найбільше нам - життя!
І правда це, а не якась реклама,
Вона веде дітей у майбуття.
Виховує і вчить, і наставляє,
По стежечці за руку нас веде.
І долі світлої для діточок бажає,
Й ніколи у житті не підведе,
Й не зрадить нас, а завжди допоможе,
Пораду дасть, до світла поведе…
Тож ображати матінку - не гоже,
Вона своїх дітей не підведе!
А з мамою і затишно й тепленько,
Вона усе для діток віддає.
В важкі часи із малою легенько,
Любові в серці стільки в неї є,
Що цілий Всесвіт можна обійняти,
І захистити, пригорнути все!
Любіть матусь, я хочу вам сказати,
Хай доля хоч куди нас занесе.
А ви своїх матусь не покидайте,
А милі й добрі їм скажіть слова…
І квітами у свято привітайте,
Любіть матусю, поки та жива.
Надія КРАСОТКІНА
52. МАТУСЮ РІДНА, НАЙМИЛІША
Матусю рідна, наймиліша,
Тобі я шлю свої вірші.
Ти за усіх найкрасивіша,
У тебе сонечко в душі!
Ти найдобріша, рідна мамо,
Ти все прощаєш дітлахам.
Тобі, матусенько, так само
Я всю любов свою віддам.
Ти з нами поруч - в хаті тихо,
Так затишно і добре нам.
Є місце радості і сміху,
Веселим віршам і казкам.
Коли ти поруч, рідна ненько,
Нічого в світі не страшне.
І б’ється рівно в нас серденько,
Біда і горе всіх мине.
Нічого кращого немає,
Коли маленького тебе
Матуся рідна обнімає,
Покаже небо голубе...
Або у темнім небі зорі,
Що кличуть у далеку путь.
Поля безмежні, неозорі,
Що в казку нас, малих, ведуть.
Всього нас матінка навчає,
Щоб добрі, чемні ми були.
Любов’ю щиро зігріває,
Щоб ми в цей світ людьми ішли.
І вчить завжди добро творити,
Веде за руку в майбуття.
Ну, як же маму не любити,
Вона ж мені дала життя!
Вона ж мені цей світ відкрила,
Чарівний, дивовижний світ.
Дала мені, малому, крила,
Щоб я відправився в політ.
Любов над нами сонцем світить,
Ми гріємось в її теплі.
Вклонімось вдячно мамам, діти,
Низесенько, аж до землі!
Надія КРАСОТКІНА
53. МАМА
Яке магічне слово – мама!
Воно лікує навіть рани,
Воно з дитинства на вустах…
З ним подолати можно страх.
Цим словом звуть найкращу в світі
І найріднішу її діти!
Звання найвище носять мами,
Обожнені чоловіками!
Без мами в світі не прожити!
Її лиш можно так любити!
Вона зігріє теплотою,
Погладить ніжною рукою,
Обійме міцно, приголубить…
Ніхто у світі так не любить!
Вона віддасть все до останку!
Загоїть на душі всі ранки.
Вона порадить, попередить.
Найкраща подруга для тебе!
Це слово справді є магічне.
Воно живе у світі вічно.
Нема без мами майбуття!
Без мами не бува життя!
Вагоміше немає слова!
Для мами ми на все готові!
Людмила СУХАНОВА,14.05.2023
54. НАШІ МАМИ
Пам’ятаймо, милі діти,
Пам’ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі,
Найдорожчі – наші мами!
Нам маленьким і дорослим –
Все дають вони з любов’ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров’ю.
Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був – до мами!
Радість маєм чи тривогу –
Серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки –
Завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово – мама!
Найдорожчі мамі діти,
Дітям мама їх – так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму!
А як вивчитесь з літами,
Вдячні мамі за турботу,
І поїдете від мами
В інший край десь на роботу –
Хай усі запам’ятають:
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають,
Виглядають ваші мами!
Степан ОЛІЙНИК, 1953
55. Мамине серце і сонце-світило
Мають проміння великої сили.
Сонце голубить місто і річку,
Мама голубить мене і сестричку.
Сонце лиш гріє в літню годину.
Мамине серце гріє щоднини.
Віра БАГІРОВА
56. МАМИНЕ СЕРЦЕ
Воно безмежне і гаряче
Любов’ю сповнене горить.
Буває часом гірко плаче,
А часом трохи защемить.
Це - серце мами терпеливе
Найменшим ласку віддає.
А ще воно таке вразливе
Нам сили й духу додає.
Матусі серце шанобливо
Цінуйте ви і бережіть.
До нього ставтесь особливо
Слова подяки говоріть.
То ж кожен день і щохвилини
Добром віддячуйте щораз.
Бо мама і в біді прилине
І серцем зрозуміє вас.
Мамине серце - любов’ю сповнене горить.
Мамине серце - цінуйте ви і бережіть.
Мар’яна МИХАЛКІВ
57. РУКИ МАТЕРІ
Сонцем запахла хлібина на припічку.
Сонце на обрії й сонечко в хаті…
Мати відкраяла променів скибочку -
Світяться руки її вузлуваті.
Рученьки-руки, ви спекою й холодом
Вмиті, й обсушені, й дишете нивами…
Хто там ці руки порівнює з золотом?
Золото треба порівнювать з ними!
Олександр БОГАЧУК
58. МАМИНІ РУКИ
Мамині руки – щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.
Мамині руки – ніжні і милі –
Воду ранкову з криниці носили.
Діти плескались, діти вмивались,
Сонцю і матері щиро всміхались.
Їх теплотою щоранку зігріті,
Йдуть в дитсадочок усміхнені діти.
Мамині руки - добрі, ласкаві –
Всюди в пошані, всюди у славі.
І на заводі біла верстата,
В полі, у школі – всюди їх знати.
Мамині руки все вміють робити,
Як же ці руки нам не любити!
Василь ГРІНЧАК
59. В ТВОЇ ДОЛОНІ, МАМО
Чи зміг би хто порахувати
Все, що для нас зробила мати?
Скільки попрала сорочок,
Попрасувала спідничок?
Зв’язала шаликів, панчішок,
Пришила гудзиків, застіжок,
Скільки обідів нам зварила,
Скільки разів в ночі накрила?
А скільки «буб» ізцілувала,
Примар нічних порозганяла,
Скільки казок, скільки пісень,
Співала нам вночі й удень?
А скільки нам провин простила,
Казала битиме, й не била,
А тільки посміхнулась на ходу,
Як ми впевняли: "Більше не буду!"
За всю цю працю муравлину,
Щире спасибі в цю хвилину,
В твої спрацьовані долоні,
Сини твої складають й доні.
Б. ДАРІН
«Наше життя», Союз українок Америки, 05.05.1965
60. Досвітня птаха мене збудила,
Ще ніч здіймала над світом крила,
Ще сонце тільки збиралось встати,
А вже трудилась у хаті мати.
Зоря над обрієм засіяла,
На трави й квіти роса упала.
Сім’ю уклавши відпочивати,
Не поспішала лягати мати.
Щось вічно шила та прибирала,
Усьому лад, як могла, давала,
І важко навіть мені згадати,
Чи бачив я, коли спала мати.
Микола ЛУКІВ
61. МАМИНА РУКА
До мого вікна підійшла весна,
Розтопилася на шибці квітка льодяна.
Крізь прозоре скло сонечко зайшло
І поклало теплу руку на моє чоло.
Видалось мені, що лежу я в сні,
Що співає мені мати золоті пісні,
Що мене торка ніжна і легка,
Наче те весняне сонце, мамина рука.
Дмитро ПАВЛИЧКО
62. МАМИНІ РУКИ
Пахнуть руки в мами
Хлібом, пиріжками,
Бо ці руки гарні
Трудяться в пекарні.
Глібчик у крамниці
Купить паляницю -
Пахне у хлібині
Мамин труд хлопчині.
Григорій УСАЧ
63. МАМИНІ РУКИ
Вони гойдали мою колискову
(Не мали спокою і ночами!),
Купали щедро мене в любистку
Ласкаві руки моєї мами.
Ці руки шили мені сорочку
З гаптунком синім та китичками,
Плели шкарпетки вони синочку,
Умілі руки моєї мами.
Вони уміють в’язать, косити,
Квітчати землю свою садами
Й мене навчили цей труд любити,
Робочі руки моєї мами.
Я їх цілую за те, що милі,
За те, що славні вони ділами,
За те, що спритні вони і вмілі –
Невтомні руки моєї мами.
Микола ХИЖНЯК
64. ДВА СОНЕЧКА
Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє -
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі -
Це дивляться тепло
Матусині очі.
Вже сонце схилилось.
Пташки сплять у гаї,
Засну - наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі:
Два сонечка красні -
Матусині очі.
Богдан ДАНИЛОВИЧ
65. МАТУСИНІ ОЧІ
На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся –
Кохані очі матусі.
Олеся МАМЧИЧ
66. МАМИНІ ОЧІ
Мамині очі, зорі яскраві.
Бачили правду і кривду ці очі.
Чесні і добрі, темні, як ночі.
Можуть сумними бути ці очі
І не світиться, як зорі нічні,
Можуть веселими бути. І з ними
Я веселішаю, добре мені.
Софія ПИСАРЄВА
67. НАЙГАРНІША
Хто пробуджується в місті так раненько?
Найдобріша, наймиліша наша ненька.
Довгі коси її пахнуть ніжним зіллям,
А ласкаві теплі руки - хлібом-сіллю.
Тільки в неї такі очі - цвіт льоновий,
І тоненькі, і рівненькі чорні брови.
І ніхто пісень не знає так багато,
І ніхто так не шанує нас і татом.
Біля неї і в морози ми зігріті.
Рідна ненька - найдорожча в цілім світі.
Олесь ЛУПІЙ
68. ЗАГАДКА БЕЗ КІНЦЯ
Який струмочок повсякчас
Співає ніжно коло нас?
Мамин голос.
А що солодке знаєшь ти,
Чого в крамниці не знайти?
Мамині вуста.
Яке колосся золоте
Униз вершечками росте?
Мамині руки.
Які сніги постійно йдуть,
Які сніги не розтають?
Мамина сивина.
Які дві зірки, знаєшь ти,
Завжди нам сяють з висоти?
Мамині очі.
Які поля з кінця в кінець
Зорали сльози навпростець?
Мамине лице.
А що широке, як земля,
Та не займа чужі поля?
Мамина душа.
Григорій ВІЄРУ
69. АНГЕЛ ІЗ НЕБА
Ну хто така мама?
Казати не треба,
Тут зайва реклама, -
Це Ангел із неба!
Це та, що нас носить
У снах та бажаннях,
Здоров’я нам просить,
І щастя, й кохання!
Ми в неї у серці,
У планах, в надії.
Для нас мама дверці
Відкриє у мрії!
На першому місці
Ми в думці у мами -
Чи ще ми в колисці,
Чи бродим ночами.
Бо мама є мама,
Життя для нас дала,
Себе всю до грама
Нам легко віддала.
То ж кожній людині
Матусенька треба -
Це Сонце в родині,
Це Ангел із неба!
Людмила СТЕПАНИШЕНА
70. ВДЯЧНІ СЛОВА
Дитячі роки. Перші кроки.
Зелений вигін і Сула.
І тільки сядеш за уроки,
а тут матуся посила:
- Піди, спасибі тобі, Митю,
води відерце принеси. -
Я йшов. Але побіг би миттю
ще до схід сонця, до роси.
Бо каже мама щонайм'якше
(книжками ж, бачить, зайнятий).
А коли вас так просять - як же
вам після цього не піти?
Хоч був "і молоде, й зелене",
а все як слід робить хотів.
І вже тепер в душі у мене
до мами стільки вдячних слів.
Бо лиш вона, лиш рідна мати
могла не мати й крихти зла;
уміла словом спонукати -
й робота легшою була.
Дмитро БІЛОУС
71. МАМИН РУШНИЧОК
Як мама пісню заведе,
Сідаємо гурточком:
Сестричка, я, щеня руде,
Курчата й мудра квочка.
І розквітають враз слова
Зелені й василькові,
Співає мама й вишива
Всіх нас на рушничкові.
Виводить голочка швидка
Стібочок по стібочку
На полотні мене й Рудька,
Курчат і мудру квочку.
Мама вишивала мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні.
- На, вдягай, синочку.
В нитці сонце золоте,
Пелюстки червоні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
В. СКУРАТІВ
75. ЗАГУБИЛАСЬ
Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар.
Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощахх заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилась і заплакала:
- Мамо! Де моя мама?
Люди оточили дівчинку і питають:
- Як тебе звуть, дівчинко?
- Оля.
- А маму як звуть? Скажи, ми її зараз знайдемо.
- Маму звуть…Мама…матуся.
Люди усміхнулись. І знову питають:
- Скажи, Олю, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?
- Очі у неї…найдобріші…
- А коси? Які у мами коси - чорні, русі?
- Коси…найгарніші…
Знов усміхнулись люди. Питають:
- Скажи, Олю, які у неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.
- Руки у неї…найніжніші.
Пішли люди і оголосили по радіо:
«Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найгарніші коси, найніжні-
ші в світі руки».
І мама знайшлася.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
76. НАЙГАРНІША МАМА
Випало Совеня з гнізда та й повзе лісом. Далеко забилось, не може знайти
рідного гнізда.
Побачили птахи малого - некрасивого, з великою головою, вухатого, бань-
катого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
- Хто ти такий, де ти взявся?
- Я Совеня, - відповідає мале. - Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень
дуже погано бачу. Я шукаю маму.
- Хто ж твоя мама? - питає Соловей.
- Моя мама Сова, - гордо відповідає Совеня.
- Яка ж вона? - питає Дятел.
- Моя мама найгарніша.
- Розкажи, яка ж вона,- питає Дрізд.
- У неї голова, вуха, очі такі, як у мене, - відпові-
дає з гордістю Совеня.
- Ха-ха-ха! - зареготали Соловей, Дятел і Дрізд. -
Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама
потвора.
- Неправда! - закричало Совеня. - Мама в мене найгарніша.
Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку і пове-
ла до рідного гнізда.
Совеня уважно подивилося на маму: вона дійсно була найгарніша.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
79. ВІРШІ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ
* * *
Для почуттів найкращих на Землі
Створили люди сотні добрих слів.
Таких, як щирість, ніжність – їх багато.
Це – милосердя, спокій, чистота,
Це – вірність, співчуття і доброта.
Любов, надійність, - всіх їх не назвати.
Та і навіщо, коли є одне,
Що вмістить все це?
Слово головне, святе, найкраще в світі,
Слово оце – мати!
* * *
Яке найкраще слово в світі?
Раз мудрий хтось спитав в людей.
„ Здоров’я , “– відповів недужий.
„ Ні, молодість, “– сказав старий.
„ Найкраще – хліб, “– жебрак говорить.
„ Перемога “– відповів солдат.
„ Найкраще воля, “– раб промовив.
„ Ні – правда!“– вигукнув мудрець.
Аж тут озвався несміливо
Сирітка, ще маленький хлопчик:
„ Найкраще в світі слово – мама!“
І всі сказали: „ Мама?! Так!!!“
* * *
Мамо, мамо, нене прехороша.
Як загляну в очі я твої –
Затихає вмить страшна пороша
і піснями линуть солов’ї.
Мамо, мамо, ніжна моя нене,
усмішка твоя – як сонце те.
… Квіти квітнуть, листячко зелене, –
Яке щастя! Все навкруг цвіте!
Мамо, мамо, рідна моя нене,
як дивлюсь на скроні я твої,
Ніби сніг сріблиться і на мене
падає. І жовкнуть всі гаї…
Мамо, мамо, що мені треба?
Хай живе у серці й не згаса
Колискова пісня й просинь неба,
і твоя нев’януча краса…
* * *
Перші кроки тебе провели по землі - руки мами.
І теплом тебе першим зігріли колись - руки мами.
Ти не в сонячну вперше дививсь голубінь - в очі мами.
І навічно візьми у дорогу собі - слово мами.
Палить кожна синівська полинна сльоза - серце мами.
Защемить, як над сином збереться гроза - серце мами,
І постане щитом на дорозі біди - серце мами.
Скільки є мудреців, та найвища завжди - мудрість мами.
* * *
Найбезкорисніша – це матері душа,
Вона і самовіддана й чутлива.
І доки ще матусенька жива,
Не забувай її красу і силу.
Найбезкорисніша – то мамина краса,
Яка довіку сяє для дитини,
Благословіть же матір, Небеса,
А, Божа Матір, збережи дитину!
Свята і вічна – матері любов,
Серця у мам горять теплом надії,
Тож збережи назавжди ту любов,
Хай мама лиш від щастя молодіє.
І прикростей ти мамі не принось,
Щоб менше плакала вона ночами,
Вона віддасть тобі з натруджених долонь
Своє гаряче серце – серце мами!
* * *
Стає легше на серці, як почую твій спів…
Знов душа розцвітає, чути пісню ланів.
З голови утікають і печаль, й самота,
А душа оживає, як весною жита.
Мрії рвуться у небо, як усміхнена ти.
Очі щирі у тебе, сповнені доброти.
Твоє серце – скарбниця, де турбота й любов,
А душа – то криниця, що бринить знов і знов.
У житті я щаслива – в мене ненечка є.
Ти, матусенько, диво і коріння моє!
* * *
Скільки в мами сонця, щирого тепла.
Скільки в мами радості, щирого добра.
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
У душі матусі почуттів глибінь.
А в очах матусі неба голубінь.
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця.
Як нам не любити неньку дорогу?
Ми перед матусею вічно в боргу.
* * *
Вдивляюсь я у ці невтомні руки,
В оці любові ніжні два крила…
Матусі руки, невсипущі руки,
Джерельця щедрі вічного тепла.
У них – безмежжя запашного поля
І неба чистого незайманий зеніт,
Моя щаслива світанкова доля
І мрій крилатих звихрений політ.
В них – веселкові сонячні заграви
І весен світлих росянистий цвіт.
В розкриллі рук матусиних ласкавих
Вмістився весь бентежно-юний світ.
* * *
Сонцем запахла хлібина на припічку.
Сонце на обрії – й сонечко в хаті.
Мати відкраяла променів скибочку, -
Світяться руки її вузлуваті.
Рученьки, руки, ви спекою й холодом
Вмиті, обсушені й дишите нивами.
Хто там ці руки порівнює з золотом?
Золото треба порівнювать з ними.
* * *
Що найдорожче за все на землі?
Мамині руки і мамина ласка,
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамина пісня і мамина казка.
Сповнене мудрості, віри й добра
Мамине серце, як сонце, гаряче,
Лагідне, ніби весняна пора,
Все розуміє і все нам пробачить.
* * *
Пірнаю в глибини, як в пам'ять життя,
І згадую руки матусині милі.
Бо мама - найвищі святі почуття,
Яких вже ніхто замінити не в силі.
Життя перед нею схиляє чоло.
Вона передчасно сивіє.
Матуся - це тепле, чарівне крило,
Що в холод шалений зігріє,
Дарує дитині літа молоді,
Черпає від нього собі насолоду.
Бо мама, незрадна в добрі і біді, -
Продовження нашого щастя і роду!
* * *
Кажуть, що на світі сонце найясніше
Та всміхнеться мама - і стає світліше.
Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти,
А хіба без мами є щасливі діти?
Я до неї серцем любо пригорнуся,
Нехай сяє сонце, як моя матуся.
80. РУКИ МАТЕРІ
О руки ці! Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон дитини,
З віків у вічність проліта Земля
В нас на руках тримаючи, як мати.
З чужих країв вертаючи домів
Після далеких мандрів і розлуки
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені, ласкаві, рідні руки!
Вони нас від колиски повели
І сорочки нам шили вишивали,
І підкидали в небо нас, малих,
Щоб і в житті ми високо літали.
Мов ластів'ят лаштуючи в політ,
В любистковому літеплі купали,
І прикіпали руки до воріт,
Коли у світ між люди випускали.
Ніщо не вічне – вічні матері
Уже й тоді, як нікому встрічати,
Допоки сонце сяє у горі,
Вона жива, многостраждальна мати…
Іван ДРАЧ
81. МАТИ
Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мати,
Немає у світі для нас.
Вона мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята
Воно - ніби сонця усмішка,
Неначе дитинства привіт,
Як перші санчата і книжка,
З якої побачили світ.
Те слово - утіха єдина,
Мов сонця ясний промінець.
Його промовляє дитина
І в дальнім поході боєць.
Із ним веселіше нам жити,
Бо матір’ю в ріднім краю
Назвали дорослі і діти
Вітчизну любиму свою.
Олесь ЖОЛДАК
82. НІЖНІ РУКИ
Підняли мене з колиски рідні руки мами,
Берегли від горя-лиха днями і ночами.
Вчили на землі стояти і ходити вчили.
А коли бувало важко - додавали сили.
Працьовиті і невтомні, ласкою зігріті,
Руки мамині для мене найсвятіші в світі.
Степан ЖУПАНИН
83. БАГАТО В СВІТІ МАЮ ДОРОГОГО
Багато в світі маю дорогого,
Та є одне, що сонцем виграє:
Та мить, коли торкаюсь до святого,
До найдорожчого, що ще у мене є.
До найріднішого за все на цьому світі,
До наймилішого – а це твоє ім’я.
До тебе, мамо, я лечу щомиті,
Моя голубко, зіронько моя.
Моя невтомна бджілко-трудівнице,
Спішиш на крилах щастя принести.
А я до тебе – до життя криниці
Напитися любові й доброти.
До тебе, мамо, полохлива пташко,
Торкаюсь ніжно променем душі,
Як теплий вітер – пелюсток ромашки,
Як пестять землю весняні дощі.
Біжать до тебе всі мої дороги,
Летять до тебе всі мої думки.
Сплітаються цілунки і тривоги,
І до твоєї туляться руки.
До тебе, мамо, я в тривогах лину,
І всі жалі свої тобі несу.
Тобі одній, як та мала дитина,
Щоб ти зігріла, витерла сльозу.
І пригорнула до свого серденька,
І весь мій біль собі перейняла.
Прости мене за це, моя рідненька,
Прости за все, бо я б так не змогла...
Низький уклін всім матерям на світі,
І хай почують сині небеса,
Що тільки мама вміє так любити,
І світ врятує мамина краса!
Ольга ІСАЄВА
84. МАМА
Мама - це ніжність, мама - це ласка,
Сонечко лагідне й весняний цвіт.
Мама - це радість, щирість і казка.
Теплом вона ніжить весь Божий світ.
Мама - добро й любов незрадлива,
Проміння душі і символ життя.
Мама - сердечність, ніжності злива,
Найкращі серця й душі відчуття.
Усмішка мами й молитва щира
Гріють турботою, мов оберіг.
Хай кожна мама буде щаслива,
Ніжно вклоняємось їй аж до ніг!
Оксана КОЗАК
85. Мама... яке ніжне слово!
Гріє любов'ю в житті.
З нею завжди веселково,
Затишно й добре мені.
Мама – це сонячне світло,
Сяє в туман і в пітьмі.
З нею душі так привітно.
Руки її золоті.
Мама... як тепло й святково!
Кланяюсь їй аж до ніг.
З нею так завжди чудово.
З дальніх стрічає доріг.
Світлу дарує нам долю,
Мов чарівне вишиття,
Любить і сина, і доню –
Любов ця на все життя.
Мама – це щирість і ласка,
Пісень дивовижний світ,
Красива і добра казка,
Це мальва й весняний цвіт.
Спокій й молитва до Бога,
Сила й натхнення в житті,
Зоряна ясна дорога,
Рай, що цвіте на землі...
Оксана КОЗАК, 14.05.2024
86. МАТУСЯМ
Ненько моя люба, горличко сивенька,
Руки постаріли, в зморшках все чоло,
Припадаю я до Вашого серденька,
Ніжність всю якого даєте й тепло.
Роки пролетіли, посивіли скроні
Та в очах не згасла доброти іскра,
Промені любові кладете в долоні,
Душу які гріють й світять, не згаса.
Мамо моя рідна, дорога матусю,
Ви - найкраща в світі, Ви - мій оберіг,
У світах далеких до Вас я горнуся
І спішу додому на отчий поріг.
Ваша вишиванка зігріває серце,
До душі припало гарне вишиття.
Я дивлюсь на неї, наче у люстерце,
Вдячна я Вам, мамо, за своє життя.
Дякую, рідненька, за всі дні і ночі,
За молитву щиру й золоті слова.
Люблю такі ніжні Ваші сині очі,
Цілую з любов'ю дорогі вуста.
Матінко-голубко, рідна, дорогенька,
Тулюся до Вас я під тепле крило.
Наймиліша в світі, Ви - моя рідненька,
Рученьки цілую й зморене чоло.
Вклоняюся низько, люба моя ненько,
Дали мені долю і вивели в світ.
Б'ється нехай довго лагідне серденько
І Бог посилає ще многая літ.
Нехай Вас минають тривоги і болі,
В душу не заходять смуток і жалі,
Щоб збирались знову в родинному колі
І щоб мир і спокій були на Землі!
Оксана КОЗАК
87. Наснилася мені весняна повінь
І заметіль із цвіту у саду,
І лагідні матусині долоні,
І з нею я в цій заметілі йду.
Летять біленькі пелюстки, мов мрії,
Торкають губ, зап'ястя і чола.
Матусина усмішка мене гріє,
По вінця сповнена любові і тепла.
Наснилася мені моя рідненька –
Йдемо за руки разом у саду.
Як добре, коли поруч люба ненька,
Люблю її усмішку чарівну.
Оксана КОЗАК, 02.04.2024
88. Щаслив, хто рідну матір має,
Хоч зморшки вкрили вже чоло,
На світ спокійно споглядає,
Не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина,
Хоч ти розрісся наче дуб;
Вона піклується тобою,
Хоч в тебе вже сивіє чуб...
Ти все для матері дитина,
Ти ціль життя її і зміст,
Вона тобі вінки сплітає
Для тебе досягає звізд...
Вона все дбає, пам'ятає,
Готовить тисячі утіх,
Вона як ангел-охоронець,
Змете з дороги зло і гріх...
У мами захист - оборона,
У кожну мить і вдень, і в ніч;
У горю поцілунок мами,
Осушить сльози з твоїх віч…
Під доглядом її ти ставиш
Свій перший крок на шлях життя;
Коли шал юний тягне в пропасть,
При тобі матінка твоя!
І жертв немає завеликих,
Щоб рятувати, зберегти;
Вона для тебе все жертвує,
Її ж дитина – ти!
Ах, серце матері незмінне;
Його часу не знищить зуб;
Для матері ти все дитина,
Нехай і сивий в тебе чуб…
Уляна КРАВЧЕНКО
89. Де мати посіє, там стелиться ласка,
Де мати посадить, там сходить добро,
Бо в мами рука і легка, і прекрасна,
І серце глибоке, як сивий Дніпро.
Матуся заплаче, щоб дітям радіти,
Ранесенько встане, щоб діток навчить
Ой дітоньки - діти, ви сонячне жито,
Ви мамин посів у душі не топчіть.
Запахнув чебрець з материнського поля,
Немов нагадати силкується він.
Що мати дала нам і сонце, і долю,
Дала, не забравши нічого взамін.
З далеких країв нашу душу тривожну,
До рідної хати птах добрий несе,
Бо тільки матуся уміє і може
Порадить, утішить, пробачить усе.
Вадим КРИЩЕНКО
90. Ми матір називаємо Святою,
Тому, що в неї серце золоте.
І сповнена великої любові
Упевнено в світ правди нас веде.
Ми матір називаємо Святою,
Тому що лиш добро несе у світ,
Тому що захищає нас від болю,
Усе життя нам дивиться услід.
Лиш мати відчува безмежний всесвіт,
Тримаючи малятко на руках.
Лиш мати віддає дитині душу,
Благословенне ім’я це в віках!
Наталія НЕПИЙПИВО
91. РУКИ МАТЕРІ
О руки ті! Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон дитяти,
З віків у вічність проліта земля,
Нас на руках тримаючи, як мати,
З чужих країв вертаючи домів,
Після далеких мандрів і розлуки,
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені, ласкаві, рідні руки,
Ці руки пестили, варили і пекли,
І сорочки нам шили й вишивали,
І підкидали в небо нас малих,
Щоб і в житті так високо літали,
Мов ластів’ят лаштуючи в політ.
В любистковому літеплі купали,
І прикипали руки до воріт,
Коли між люди вперше випускали.
Ніщо не вічне – вічні матері…
Уже й тоді, як нікому стрічати…
Допоки сонце сяє угорі, –
Вона живе – многостраждальна мати.
Олег ОРАЧ.10.05.1991
92. МАМИНІ РУКИ ЦІЛУЮ
Мамині руки цілую… Скільки у них теплоти!
Рук, що добріші й ніжніші, більше мені не знайти.
Лагідні, щирі, ласкаві руки, пошерхлі в труді.
Мамині руки цілую рідні й завжди молоді.
Мамині очі цілую, що не доспали ночей.
Скільки любові плекає погляд чарівних очей!
Сльози, пролиті за мене, болі й тривоги у них…
Мамині очі цілую, що найдорожчі за всіх.
Мудрі вуста я цілую, що колискові мені
Тихо в дитинстві співали… Зараз їх чую вві сні.
Молиться мама за мене, щастя благає в путі.
Будьте здорові, матусю! Ви – моє щастя в житті.
Мамині руки цілую, очі цілую, вуста…
- Боже! Благаю, продовжи моїй матусі літа.
Наталія ПОГРЕБНЯК
93. Матері не сивіють -
Вони просто вкриваються цвітом.
І той цвіт опадає
На тихі похилені плечі.
Матері не старіють -
Вони просто прощаються з літом,
З жовтим серпнем, що десь
Заховався в гніздечку лелечім.
І як осінь сумна
Відшумить золотим падолистом.
Біла птаха крилечком
Торкнеться земного чола.
Матерів до землі
Пригинає їх старість пречиста,
А їх руки важкі
Від роботи, любові й добра.
Де б не був ти, прийди
У те поле, невижате поле.
Сходу сонця, і квітам,
І колосу низько вклонитись.
Матері не вмирають -
Вони просто згоряють, як зорі,
Щоб в найважчу хвилину
У наших серцях засвітитись.
Марія ПОНОМАРЕНКО
94. Хто ніжні обійми дарував нам з дитинства,
Й щасливо всміхався, хоч й боліло в душі?!
І хто присвятив все своє материнство
Для донечки щастя і щастя синів?
Хто ночі не спав, пильнував ту колиску,
Щоб ні крапельки сліз не пролило дитя?
Хто молитву читав - найщирішу у світі,
І просив для дитини щасливе життя.
Хто себе не жалів, дарував себе з лишком
Для майбутнього сина і для блага дочки?
Все - для них, дорогих, все для них - наймиліших,
Найдорожчих у світі перлинок своїх.
То все - мама, наш світ, то наш скарб найцінніший,
То коштовність найбільша в житті всіх дітей...
Поки мама жива, то і доти ми - діти,
Найрідніша у всесвіті серед людей.
Хоч і прикрість не раз завдали ми мамі,
Певно, й ранили серце гострим словом своїм.
Подзвонити до неї не раз забували,
Та й приїхати в гості не мали коли...
Та усе забувало ніжне мамине серце,
Все прощала нам мама, хоч був шрам на душі...
Марина СЕМЙОНИК
95. МАТИ
Стрепенулась від сонця галузка в саду,
Кличе матір із хати пташина сім’я.
Я щоднини до вас на розмову іду,
Мамо рідна, життя і надія моя.
…Це з матусиних рук сходить сонце моє,
Щоб ясніше дорога у світ пролягла.
Мов з-під серця у тебе джерелечко б’є.
Щоб напився я світла, снаги і тепла.
Де б не був я – додому не раз повернусь,
І замріяний клен зашумить у дворі.
Де б не був – матерям до землі поклонюсь,
Найрідніші у світі для нас матері.
Все від матері – слово, і пісня, і хліб,
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від мами – і мужність, і перший політ.
І як мати для всіх – Батьківщина моя.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
96. А серце матінки боліло,
Коли з'явився ти на світ.
Без сил, та розправляла крила,
Щоб захистить від горя й бід.
І цілувала кожен пальчик,
Вдивлялась в колір оченят,
Як брав до рук маленький м'ячик.
Ось перші кроки ноженят.
А далі віршика вивчали,
Буквар і перші сторінки.
Упав, колінце заболіло -
Мама цілує всі вавки.
А діти, ніби квіти в лузі,
Пнеться до сонця пагінець.
І перші успіхи чи друзі -
Клопіт у мами по вінець.
А потім юність і кохання,
До ранку солов'їв пісні.
Не чуєш мамине зітхання,
Очі турботливі й сумні.
А з часом, розправляєш крила,
Летиш в незвідані світи.
А мама молиться щосили,
Щоб зміг свій шлях завжди знайти.
А серце матінки боліло
За кожен твій життєвий слід.
Хоча і скроні посивіли,
Усе життя лише тобі.
Вікторія СІРА
97. ВКЛОНЯЮСЬ У ПОШАНІ
Найперше слово від народження – це: Мама!
І найсвятіше слова не знайдеш.
Так називають в світі жінку величаво.
З цим словом по життю ти завжди йдеш.
Любов міститься у цім слові неосяжна…
Нам найдорожче мами не знайти.
Хто так нас вислухає, як вона уважно,
Хто здатний труднощі усі пройти?
Вона пробачить все тобі і дасть пораду,
Турботою огорне, обійме.
Вона єдина, хто тобі в житті не зрадить!
Вона усе, як є, завжди сприйме.
Матуся нас від бід і зла оберігає,
Виховує, ростить, навча добру.
Рідніше мами на землі людей немає!
Святе це слово в серці бережу!
Я в неоплатному боргу перед тобою!
Вклоняюсь у пошані я тобі!
А серце стислось від жалю, скорботи, болю,
Бо ти на небі, а не на землі!
Людмила СУХАНОВА, 11.05.2024
98. Життя, любов і руки мами...
Вони величні і земні.
Спустились зорі веселкові
З небес космічних далечінь.
І всі співають колискову,
І всі віщують про любов,
І ніжно мамині долоні
Напоюють любов'ю знов,
Своїх дітей і все довкола,
Серденько світлом гомонить…
Наталія УСТИМЕНКО, 10.01.2019
110. МАТИ І ДІТИ
(мовою оригіналу)
Хто вас, діти, міцно любить,
Хто ласкаво так голубить,
Не стуля в ночі очей,
Дбає все про вас, дітей?
«Мама дорогенька!»
Хто колиску вам гойдає,
Хто вам пісеньку співає,
Хто вам казочку розкаже,
Забавочками розваже?
«Мама золотенька!»
Як ви, діточки, ліниві,
Неслухняні та пестливі,
Як буває іноді –
Хто ж то сльози ллє тоді?..
«Все вона, рідненька!»
М. ВАВРИСЕВИЧ, «Українська ластівка», 1937
111. НАЙРІДНІША
- Хто розкаже мені казку,
Хто щедріший всіх на ласку?
- Ти, мамусю, наймиліша,
В цілім світі - найрідніша!
- Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить ніжно й любо
Пригортає до серденька?
- Ти, моя найкраща ненько!
Леонід ГОЛОТА
112. ХТО? ХТО? ХТО?
Хто на кухні хазяйнує?
Хто каструлями керує
І з ножем працює вправно?
Хто смачні готує страви,
Пиріжки пече рум’яні,
Варить борщ смачний, духмяний,
Не відтягнеш і за вуха?
Хто цей майстер? Звісно, кухар.
Хто в лікарні по палаті
Ходить в білому халаті?
Хто людей з біди рятує,
Хто хвороби всі лікує?
Хто призначить процедури,
І таблетки, і мікстури,
Щоб здоровим буть довіку?
Це, звичайно, мудрий Лікар.
Хто, як квочка із курчатами,
В дитсадку щодня з малятами?
Хто їх пильно доглядає,
Няньчить, пестить, розважає,
Вчить співати й малювати,
Рахувати і читати?
Ласку дітям всю до крапельки
Подарує вихователька.
Хто всі светрики, спіднички,
І штанці і рукавички,
І сорочки і шкарпетки,
Простирадла і серветки
Випере від плям та бруду?
І вони чистенькі будуть?
Це — не гусочка, не качка,
У воді полоще прачка!
Хто від ранку до смеркання
Робить всюди прибирання?
Чистить, миє, витирає,
Пилососить, підмітає?
Хто воює із пилюкою,
Непорядком та грязюкою?
Прибирає бездоганно
Прибиральниця старанна!
Хто клопочеться із ранку?
Хто готує нам сніданки,
І вечері, і обіди?
Хто пече пухкі бісквіти,
Пиріжки, торти, млинці,
Варить борщ та голубці?
Хто помиє, прибере,
Хто і шиє і пере?
Хто цей кухар, лікар, швачка,
Прибиральниця і прачка,
Вихователька і вчитель
І без кого не прожити?
Хто у світі найрідніший?
Найдорожчий, наймиліший?
Хто дитину нагодує,
Приголубить, розцілує?
Хто синця загоїть й рану?
Це найкраща в світі МАМА!
Тетяна ЛИСЕНКО
113. МАТИ
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у ліжко спати?
Мати.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.
Марійка ПІДГІРЯНКА
114. МАМА
Хто ночі не доспить,
Як в доні щось болить,
Готовий кожен біль на себе взяти?
Мама. Мати.
Щоб виростав малюк,
Хто не жаліє рук
Зварити, випрати, прибрати?
Мама. Мати.
Хто доню змалку вчить,
Що треба гарно жить,
Людей і Бога, квіти і пташок кохати?
Мама. Мати.
Хто гірко сльози ллє,
Як доня чинить зле,
Готовий серденько своє віддати?
Мама. Мати.
Ірина РЕЙТ
115. ВІРШІ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ
* * *
Хто життя нам дарував,
Хто часу не шкодував,
Хто навчив нас говорити,
Хто найкращий в цілім світі?
Хто пісні співав чудові,
Солов’їні, барвінкові?
Перші кроки вчив робити?
Наймиліший хто у світі?
Хто, як ми, було, хворіли,
Цілі ніченьки не спав?
Все робив, як ми хотіли,
На руках нас колисав?
Хто завжди нам допоможе?
Хто все вміє і все може?
Хто все зробить, як годиться?
Хто ця мудра чарівниця?
В цілім світі найдобріша,
Найдорожча, найсміліша,
Лагідна і ніжна сама,
Ну звичайно, - наша мама!
* * *
Хто найбільше із усіх
Любить нас, дітей малих?
Хто про нас найбільше дбає,
Хто нас щиро доглядає,
Хто, скажи мені, мій брате?
Мати.
Хто готує їсти нам,
Хоч не раз не їсть і сам,
Хто нас чеше і вмиває,
В чисте плаття зодягає,
Хто із вас це буде знати?
Мати.
Хто, як щось у вас болить,
Цілу ніченьку не спить?
Хто найкращу казку скаже,
Як дитина спати ляже?
Хто співає їй злегенька?
Мати.
Хто до школи перший раз
Відпровадив з дому нас?
Хто нам книжку дав у руки,
Заохотив до науки,
Вчив трудитись-працювати?
Мати.
Хто життя свого за нас
Не жаліє в кожний час?
Хто нас вчить у світі жити,
Вірно рідний край любити,
Рідну мову шанувати?
Мати.
117. РАНОК
Починає ранок матуся.
Ось озветься - я усміхнуся,
Ось підійде, в лобика цьомне:
- Ти ж моє пташа невгамовне.
Обів’ю матусю руками,
Сон змахне крилом понад нами.
А мене матуся пригорне:
- Ти ж моє пташатко проворне.
Сонечко стоїть серед хати:
- Уставай, пора щебетати!
Наталка ПОКЛАД
118.Ти надо мною в темні ночі
Ніколи не стуляла очі,
І сповивала, і кохала,
Мене малого доглядала,
Малому виглядала долю
Й благала бога, щоб ніколи
Не довелось мені на світі
Із лихом, з горем вкупі жити;
І все кохання, що палало
У тебе в серці і не знало
На кого вилитись, - вповні
Ти віддала його мені.
В журбі життя ти доживаєш,
А все ти долі виглядаєш
Мені, і мною ти живеш,
І днів ясних в бездоллі ждеш.
Олена ПЧІЛКА
119. МАМА - СОНЕЧКО МОЄ
Лиш відкрию очки сонні -
Мама скаже: «Здрастуй, доню!»
Де така ще мама є?
Мама - сонечко моє.
А коли болить голівка, -
Мама в мене перший лікар.
Де така ще мама є?
Мама - сонечко моє.
Не шкодує мама часу,
Все розказує про Спаса.
Де така ще мама є?
Мама - сонечко моє.
Добре з мамою нам жити,
Як же мами не любити?
Де така ще мама є?
Мама - сонечко моє.
Сергій РАЧИНЕЦЬ
120. В РОДИНІ МАТИ - ДЖЕРЕЛО ЛЮБОВІ
Допоки мама є, то й є родина,
Бо матінка об’єднує усіх.
Тоді щаслива й радісна людина,
Гостина в хаті і веселий сміх.
Всі дуже рідні, добрі і щасливі,
І кожен ділиться своїм теплом.
Співочі всі, гостинні, говірливі
І затишно, та зручно всім разом.
Бо мудрістю усіх єднає мати,
Теплом душі й любов’ю, що навік!
Сім’ю при матері не роз’єднати,
І не ведеться доброті тут лік.
В родині мати - джерело любові,
До джерельця напитись всі ідуть...
Тому стосунки мирні і чудові,
У мирі всі і в радості живуть...
Надія КРАСОТКІНА
121. З ЧИМ МАМИНУ ЛЮБОВ НАМ ПОРІВНЯТИ
Любов, мов сонце, душу зігріває.
Без неї дітям в світі не зрости.
Вона усім в житті допомагає,
І здатна у пітьмі людей вести.
З чим мамину любов нам порівняти?
Із сонечком, що світло шле й тепло...
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
Чи з зорями її нам порівняти,
Що наче мрії, в небі миготять?
Матуся й зірку нам готова зняти,
Її на щастя дітям дарувать.
Любов її не має меж – безкрая
І безкорисна, світла й чарівна.
Любові більшої у світі не буває,
Любити може так лише вона.
Надія КРАСОТКІНА
122.Любов - найбільше в світі почуття!
Вона не має меж - безкрая!
З любові починається життя,
Вона усе найкраще починає.
І крила для польоту нам дає,
І доброту народжує, і ласку.
Пустіть любов у серденько своє,
Вона народить в ньому дивну казку.
У серці матері така любов живе,
Як Всесвіт безконечна і велика.
Вона рікою дивною пливе,
І не скінчиться, поки в мами й віку.
Надія КРАСОТКІНА
124.Материнська Любов – це маяк,
Що освітлює шлях твій життєвий,
Оберіг і дорожній твій знак,
Що показує йти на «зелене».
Материнська Любов - вічний скарб,
Що не вичерпати із скарбниці,
Це джерельна, цілюща вода,
Коли треба, то можна напитись.
Материнська Любов - це вогонь,
Яка спалить усі негаразди,
І тепло її ніжних долонь
Захистить і загладить напасті.
Материнська Любов - це стіна,
Що заступить тебе від печалі,
Непорушна, незламна вона,
Завжди скаже, куди іти далі.
Материнська Любов - наче птах,
Прилетить де б не був ти у світі.
Наче той реактивний літак,
Завжди там, де живуть її діти.
Материнська Любов - не сліпа,
Вона бачить усе доостану,
А як всохне остання сльоза,
Вона з неба росою постане….
Петро ПОЛТАВЕЦЬ (Василенко)
125. МАТЕРИНСЬКІ СЕРЦЯ
Весь світ на маленькій долонці,
Дбайливо закритий від лих,
Серцями мов лагідні сонця,
В яких досить світла для всіх.
Невидимі гасять тривоги,
Надіями мами живуть,
В постійних молитвах до Бога,
У щасті непевнім як ртуть.
Відлуннями множаться болі
Дитячих хвороб і невдач,
За шрами, неспокій, мозолі,
Скажіть найріднішим, пробач...
Немає в любові поразок,
Всі сварки нікчемно малі,
Тепло бережіть поки разом,
Не вічне ніщо на землі.
Від першого крику дитини
Простелиться доленьки нить
Серця материнські безцінні,
Живуть щоб життя захистить.
Надія СЕМЕНА
126. ВИШИВАНА ДОЛЯ
Вишивала хрестиком сорочку
Для синів - на долю і добро.
Мов майстриня, вишивала точно –
Все для блага й щастя діточок.
Так старалась мама залишити
Ніжні візерунки на білім полотні.
Часом, забувала відпочити –
Все старалась для своїх синів.
Так спішила вишити красу,
Ніби долю мама вишивала.
Всю любов свою і доброту
Тій сорочці синовій віддала.
Вишивала мама і в думках
Бачила, як діти виростають.
Щастя і любов у них в очах,
Ні біди, ні сліз в житті не знають.
Там і внуки, думає вона,
Ніби квіти у садку зеленім...
В злагоді живе її сім'я,
Всі здорові, радісні, веселі...
Так матуся вишиває тихо
Й посміхається в своїх палких думках.
Вона знає - що її молитви
Творять справжні щирі чудеса.
Та сорочка, вишита з любов'ю,
Оберегом буде для синів.
Де б не були - чують мамин голос:
"Я з тобою завжди поруч у житті!"
Марина СЕМЙОНИК
127. КОЛИ ТИ ВТОМИШСЯ ЛЮБИТИ
Якось повертались мама з сином
Втомлені увечері додому.
- Мам, а я завжди буду любимим?
- Так! Не сумнівайся навіть в цьому!
- А як оженюся, не розлюбиш?
Зможеш і жонатого любити?
- Я за те, що ти щасливим будеш,
Стану Богу дякувати, сину!
- Як народяться у мене діти,
Зможеш їх любити, як мене?
- Найдорожчими за всіх на світі
Будуть, синку! Внуки – головне!
- Якщо житимемо ми не поряд?
Якщо в іншій житиму країні?
Не забудеш часом ти мій погляд?
Чи згадаєш ти свою дитину?
- Ні на мить тебе я не забуду!
І не сумнівайсь ні на хвилину!
Сон твій з Янголом оберігати буду,
Як під дах до тебе він прилине !
- А коли старим вже, мамо, стану,
Ти мене й тоді любити будеш?
- З неба зіркою тебе осяю,
І з любов’ю зможу доторкнутись!
- А коли ти втомишся любити!
Що тоді? – син запитав уперто…
- Неможливо це! Ти розумієш?
Назавжди я – мама! Аж до смерті…
Людмила СУХАНОВА (переклад), 23.09.2024,
автор невідомий
128. МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
Чув я колись у дитинстві не раз
Пісню чи казку сумну,
Як полюбив колись гарний юнак
Дівчину красну одну.
Дівчина мовила: «Любиш мене,
Прагнеш моєї краси?
То ж, коли любиш, то матір убий,
Серце мені принеси».
Довго вагався і плакав юнак,
В мислях утративши лад.
Геть від коханої вийшов з плачем,
Та повернувся назад.
Дівчина зла прогнівилась тоді:
«Геть, нерішучий, іди!
Тільки із неньчиним серцем в руці
Можеш вернутись сюди».
Вдруге від дівчини вийшов юнак,
Світу не бачив від сліз.
Оленя в горах високих убив,
Серце коханій приніс.
«Ти обманув мене! - каже вона.-
Що ж ти за муж-войовник?
Матері серце мені принеси -
Буду твоєю навік!»
Вбив свою матір засліплений син,
Смертний долаючи страх.
Кинувся бігти, спіткнувся і впав
З серцем кривавим в руках.
Матері серце здригнулось з жалю,
Мовило в тузі палкій:
«Боляче вдаривсь, дитино моя,
Синочку мій?»
Аветік ІСААКЯН (Переклад М. Пригари)
129. ЛЕГЕНДА
Дівчину вродливу юнак покохав.
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні:
«Тебе я кохаю. За тебе умру...
Віддам за кохання і неньку стару!»
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси!»
Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав,
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяг серце у матері син...
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг і скажений хопив його жах.
Ось-ось добігає, не чуючи ніг…
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло...
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Ой, любий, ти впав... Чи тобі не болить?»
Микола ВОРОНИЙ
130. ЛЕГЕНДА ПРО МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ
Був у матері єдиний син. Женився він на дівчині небаченої краси. Привів дружину в дім. Не полюбила невістка свекруху, докоряла чоловікові, що та заходить в їхні кімнати.
- Мамо, давайте я вам зроблю окреме житло, щоб ми вам не заважали, - запропонував син мамі.
Переобладнав син так-сяк сарай та й переселив туди матір. Згодом знайшов привід і заборонив мамі в хату взагалі заходити. Тільки ночами виходила мати на повітря.
Відпочивала одного разу ввечері молода красуня під яблунею і побачила, як мати вийшла з сараю. Розізлилась дружина, прибігла до чоловіка:
- Якщо ти мене кохаєш і хочеш, щоб я жила з тобою, вбий матір, вийми з грудей її серце і принеси мені. Тоді я повірю, що ти мене кохаєш.
Син спочатку рішив, що жінка жартує, але вона щоденно стала повторювати йому ці слова. Затремтіло серце сина, зачарувала його небачена краса дружини. Каже він матері:
- Ходімо, мамо, покупаємось в річці.
Йдуть до річки кам’янистим берегом. Зашпортнулась мати об камінь. Розсердився син:
- Дивіться під ноги. Так ми до вечора не доберемось до місця.
Прийшли, роздягнулись, покупались.
Вбив син матір, витягнув з її грудей серце, поклав на кленовий листок, і поніс додому.
Тремтить материнське серце.
Зашпортався син об камінь, впав, вдарився, впало материнське серце на гострий камінь, облилося кров’ю, затріпотіло і прошепотіло:
- Синку, чи не боляче ти вдарився в коліно? Сядь, відпочинь, потри долонею рану.
Заридав син, взяв материнське серце в долоні, притис-
нув до грудей, повернувся до річки, вклав серце в розірва-
ні груди, облив гарячими сльозами. Зрозумів він, що ніхто
не любив і не може любити його так віддано і безкорис-
ливо, як рідна мати.
Такою великою була материнська любов, таким глибо-
ким і всесильним було бажання материнського серця бачи-
ти сина щасливим, що ожило серце, закрились розірвані
груди, піднялась мати і притиснула голову сина до грудей.
Не міг після цього син повернутись до дружини.
Не повернулась додому і мати. Пішли вони вдвох сте-
пами і стали двома могилами. Кожного ранку сонце перши-
ми своїми променями освічує вершини могил.
За Василем СУХОМЛИНСЬКИМ
131. МАМИНА ЛЮБОВ
(Притча)
Одного разу у матері запитали:
- Кого із дітей Ви любите найбільше?
Мати відповіла:
- Найменшого, доки не виросте! Хворого, поки не стане здоровим! Того, хто покинув дім, поки не повернеться! І кожного, поки я жива!
140. ДЕНЬ МАТЕРІ. ІСТОРІЯ СВЯТА
Історія свята бере свій початок у минулому столітті.
В 1908 році молода американка Анна Джервіс виступила з ініціативою вшанування матерів. Мати Анни померла передчасно, тому донька хотіла, щоб діти мали окремий день, коли могли вшановувати своїх матерів за їх працю і жертовність для дітей. Дівчина писала багато звернень, але її зусилля були марними.
В 1910 році американський штат Вірджинія першим визнав День Матері як важливе офіційне свято. З 1914 року США стали відзначати це свято. Після Першої світової війни День Матері почали відзначати у Німеччині, Скандинавських країнах.
7
У 1928 році Союз українок Канади запровадив відзначення цього дня серед укра-їнської громади і у 1929 його вже святкували у Львові та на Тернопільщині.
У 1939 радянська влада заборонила це свято в Західній Україні, в 1940 - на Буковині, так як звеличення ролі матері, родинних звязків заважало знищувати національні ко-ріння нашого народу.
Святкування Дня матері в Україні було відновлено указом президента України від 10 травня 1999 року. Його святкують в другу неділю травня.
7
Цікавий факт: за часів Київської Русі і козаччини існувало подібне свято - день Пре-чистої Діви Марії. Цього дня було прийнято вітати жінок, особливо матерів.
В День Матері прийнято не лише дарувати подарунки своїм матерям, але й прихо-дити до них у гості, вітати за допомогою листівок та теплих слів.
142. А В МАМИ СКОРО СВЯТО
А в мами скоро свято -
Весняний світлий день.
І буде квіт багато
І радісних пісень.
А я зроблю для неньки
Щось гарне з татусем.
Даруночок маленький
Ми мамі принесем.
І вранці подаруєм,
І квіти вручим теж.
Ми маму розцілуєм,
Бо любимо без меж.
Надія КРАСОТКІНА
144. ДЛЯ МАТУСІ
Нині свято - Мамин день!
Заспіваю пісень
Для матусі.
Ще й рясних, запашних
Нарву квітів польових
Для матусі.
Затанцюю гопака -
У присядку ще й млинка
Для матусі.
І гукну на цілий світ,
Що бажаю многих літ
Я матусі!
Одарка БРОДҐЕД-КРИШТАНОВИЧ
145. МАМИНЕ СВЯТО
Чому так багато
Довкола тепла?
Це мамине свято
Весна принесла.
Ідуть телеграми,
Вітають зі святом,
Бо друзів у мами
Багато-багато.
І дім наш – мов казка, –
в нім пісня і сміх.
Матусина ласка
Нас гріє усіх.
А. МУЗИЧУК
146. МАМИН ДЕНЬ
День травневий, день весняний -
Трави й квіти весняні.
Навкруги - куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою -
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
Світлана КУЗЬМЕНКО
147. ДЛЯ МАМИ
Сказав мені мій тато,
Що скоро в мами свято.
Я ж так його чекаю
Й хустинку вишиваю
Шовковими нитками,
Для рідної, для мами!
Григорій БОЙКО
148. У СВЯТО МАТЕРІ
Травень розкинув квіти в діброві,
Килими стелить, трави шовкові.
То не пташата щебечуть в гаю,
Хлопці й дівчата пісню співають.
Хлопці й дівчата прийшли з квіткам:
Пошанувати три наші Мами:
Що першу – нашу матінку рідну,
Добру, мов сонце, любу, погідну.
Другу – Вкраїну тугу-надію.
Третю - на небі Матір Марію.
Леся ХРАПЛИВА
149. ДЕНЬ МАТЕРІ
День сьогодні особливий,
Для усіх матусь важливий.
Їх вітають рідні, діти,
І шанують в цілім світі.
Я також часу не гаю,
Зранку вже допомагаю,
Щоб раділа моя мама
І була щаслива сама.
Подарую ще листівку,
Увімкну гучніш платівку,
Гарну пісню заспіваю –
Свою неню привітаю!
Ольга НАУМЕНКО
150. ДЕНЬ МАТЕРІ
Мамо, я тебе вітаю,
Від душі тобі бажаю:
Щастя, миру і тепла,
Більше щирості й добра!
Розуміння та уваги,
Від усіх завжди поваги!
Хай збуваються всі мрії,
Всі бажання та надії!
Люба мамо, люба нене,
Добре, що ти є у мене!
Я пишаюся щодня,
Що я донечка твоя!
Ольга НАУМЕНКО
151. СПІВАЄМО ПРО МАМУ
Ти маму нашу рідну
сьогодні привітай,
про маму нашу рідну
ти пісню заспівай.
– Про мою!
– Ні, про мою!
– Про мою і про твою –
про матусь усіх-усіх,
мам чудових, дорогих!
Нас мама любить дуже
і робить все для нас.
І ти про маму, друже,
піклуйся повсякчас!
– Про мою!
– Ні, про мою!
– Про мою і про твою –
про матусь усіх-усіх,
мам чудових, дорогих!
Інна КУЛЬСЬКА
152. НА СВЯТО МАТУСІ
Ой, яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Ще не моя сила…
Що те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Це Матуся в нашій хаті -
Добра все та ясна...
Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє, –
В рідній хаті при Матусі
Кожне з нас радіє.
Під опікою Матусі
Весело гуляю –
Що це холод, що це голод,
Що біда - не знаю...
Над усіх, над все у світі
Матінку кохаю,
І в оце велике свято
Гараздом витаю:
Без журби та й у здоровлю
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе ...
Уляна КРАВЧЕНКО, 1933, «Українська ластівка»
153. ВІРШІ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ
(про День матері для найменших)
* * *
Милі наші матусі!
Ми вам шану складаєм
І признатися мусим
Що без вас нас немає
Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували,
І безмежно любили,
Від біди захищали
Тож сьогодні я хочу
Вам спасибі сказати
За недоспані ночі
На тривоги багаті.
За натруджені руки
Що незнають утоми
За хвилини розлуки,
Як не ладиться в домі
Ми вам дякуєм щиро
Любим вас і бажаєм
Всім здоров’я і миру
В нашій рідній державі.
* * *
Якби в словах була пророча сила,
А в серці полум'я цвіло,
То ми б для тебе все зробили,
Щоб дня в житті сумного не було.
Всю доброту, яка існує в світі,
Всю радість, що живе поміж людей,
Найкращі всі на світі квіти
Даруємо тобі у цей святковий день.
Достатком хай оселя буде повна,
Нехай скликає внуків та дітей,
А ти, красива, горда і щаслива,
До сотні літ стрічала щоб гостей!
* * *
Моя матусю, дякую тобі
За все, що маю і що буду мати.
І за життя дароване мені,
Тобі вклоняюсь низько, люба мати.
Моя рідненька, дякую тобі
За те, що не могла спокійно спати,
За все, що дозволяла ти мені
І вміла так промовисто мовчати...
Моя єдина, дякую тобі
За терпіння – вічне і без краю...
Цілую руки твої золоті
І щаслива з того, що тебе ще маю...
За все, матусю, дякую тобі.
* * *
Вітають матусь маленькі малята,
Ми всі готувалися довго до свята,
Вивчали таночки, веселі пісні,
Для мам готували дарунки свої.
* * *
Сьогодні у світлому залі
Під поглядом теплих очей
Ми вас, наші мами, вітаєм
Від імені вдячних дітей!
* * *
Ясне сонечко проміння
Посилає щедро в зал –
Це воно, напевне , знає,
Що сьогодні – свято мам.
158. МОЯ МАТУСЯ СХОЖА НА ВЕСНУ
Весна прийшла струнка і гожа,
В природі стільки вже пісень!
І на весну — матуся схожа,
Бо розвидняє діткам день.
Вона встає і світ співає,
І музика враз ожива.
Матуся діток пригортає,
Говорить ніжні їм слова.
У школу діток проводжає
І пестить, і голубить їх.
У хаті цілий день лунає
Дитяча пісня, ніжний сміх.
То ж навесні і в мами свято,
Бо мама, як сама весна.
То ж свята можна об’єднати —
Весна і мамочка ясна…
Моя матуся схожа на весну,
Красива, наче сонце світанкове.
Люблю я усмішку веселу і ясну
І кожне слово щире й загадкове.
Та ніжну ласку, що у тих словах,
І дотик рук, обійми-поцілунки.
Та доброту, що ллється у піснях.
Усе це — долі щедрі подарунки
Надія КРАСОТКІНА
157. ВЕСНА І МАТИ
Весна і мати. Що в них спільне є,
Що жінку ми порівнюєм з весною?
Бо кожна з них у світ - життя дає.
Весна - Землі, а мама - нам з тобою.
Весна приходить, будить все од сну,
Несе тепло, дає життя рослині.
А жінка-мати - зірочку ясну
З життям дарує крихітці дитині.
Весна і мати. Що в них рідне є,
Що так одвічно їх обох єднає?
Бо кожна з них тепло й любов дає,
Нічого узамін не вимагає.
Весна і мати! Радість йде від них.
Добро і щедрість, ласка наймиліша.
Пташиний спів, дітей веселий сміх
І ніжна пісня щира, наймиліша.
Весна і мати - вічне джерело
Усього сущого, що в світі процвітає.
Від них обох іде живе тепло.
І це весну і матінку єднає.
Надія КРАСОТКІНА
159. А жінка-матір на весну так схожа.
Така ж красива, ніжна, осяйна.
Дзвінка і гарна, світла і пригожа,
Чарівна й щедра, як сама весна.
І стільки в ній краси, і сонця, й світла,
Та мужності, і стійкості, тепла,
Як диво-квітка навесні розквітла,
Немов вершини жінка досягла.
Немає кращого, як це — весна і мати
З дитям за руку! Просто дивина!
То ж я усіх жінок вітаю з святом
І з тим, що йде на землю радісна весна.
Весна і жінка, жінка й гарні квіти!
Взаємозв’язані, я повторюся знов.
Сьогодні вас прийшли вітати діти,
Щоб передати вам свою любов!
…Всі квіточки великі і маленькі
Ми склали в чарівний букет
І подаруєм їх для матінки, для неньки,
А вам розкриєм в свято наш секрет.
Бо й справді мами нам на квіти схожі.
Леліють нас у щасті і теплі.
Самі ж чарівні, гарні і пригожі,
Неначе квіти на святій землі.
Бажаємо вам сонця, світла й казки,
Чарівних весен і казкових снів.
Як квіти квітніть на землі, будь ласка,
Сто тисяч весен і мільйони днів!
Бажаємо вам щастя і терпіння,
Здоров’я від землі і від води.
Краси і радості , щасливого цвітіння,
Щоб довго ви були в нас молоді!
Надія КРАСОТКІНА
160. ВЕСНА І МАМА
Якось я спитала у Весни:
- Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
- Поспішаю я на свято Мами!
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
В Африці далекій, пам’ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й весни на світі не було!
Ще сказав: «Ви помічали, може, -
Кожна мама із весною схожа».
І відкрив мені він таємницю,
Що весна із Мамою сестриці…
Ірина ЖИЛЕНКО
161. ДЕНЬ МАТЕРІ
Свою матусю кожен привітає
І вклониться доземно їй, до ніг.
А в когось мами вже давно немає,
Нема куди вернутися з доріг.
Бо поки мама є, то є й родина.
Є місце рідне, ласка і тепло.
Й на рушнику чекає там хлібина,
А в росах сяють квіти і зело…
Той усміх, наче сонечко повсюди,
І радість первозданна, і любов…
І щастя просто розпирає груди,
Бо там багато ласки й молитов,
Що мама промовляє щохвилини,
Щоб діточки здоровими росли.
І прихиляє небо до дитини,
Щоб всі вони щасливими були.
Спасибі вам, матусю, рідна нене,
За щастя жити на святій Землі.
Ви, мамочко, були свята для мене,
Бо ми росли в любові і в теплі.
Ви все найкраще дітям віддавали,
Вели за руку в нелегке життя.
І добротою серце наповняли…
А всюди колосилися жита
І час летів швиденько і невпинно,
По всіх дорогах розлетілись ми.
Приходить спогад в серденько дитинно…
Матусю, дякую! Ми виросли людьми.
Надія КРАСОТКІНА
162. МАМА
Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги
І з тебе починається життя.
Усі стежки від рідного порогу
Ведуть твоїх дітей у майбуття.
Матусю мила, найрідніша в світі,
Ти наше сонце щире і ясне.
Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,
Твоя любов дитину не мине.
Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,
У світ ведеш і думаєш про всіх.
Найбільше щастя — мати для дитини!
Її любов і ласка, щирий сміх.
Ти наше сонце лагідне, привітне.
Від тебе ласка, щедрість і тепло.
Нехай сьогодні усмішкою квітне
Твоє лице, щоб радісно було.
День Матері і день весни ясної.
Квітує травень, бджілкою дзвенить.
День Матері — Мадонни пресвятої!
Для тебе пісня хай у світ летить!
Надія КРАСОТКІНА
163. СПАСИБІ, МАМО
Спасибі, мамо, за усе на світі!
І за життя, і радощі мої.
За те, що сонце так яскраво світить
І так співають гарно солов’ї.
За все, що я люблю і відчуваю,
Чарівність світу бачу кожен раз,
Я так добра і так тепла бажаю
Тобі, матусю, в цей святковий час.
Спасибі, мамо, мамочко рідненька.
За ласку, щедрість, щирість, доброту.
Здорова будь і будь щаслива, ненько,
Спасибі, мамо, за любов святу.
Я радий навіть небо прихилити
Та відігнати кривду і біду.
Я можу так тебе одну любити,
До тебе, мамо, в пісні я іду.
Надія КРАСОТКІНА
164. У ДЕНЬ СВЯТА
Кожна мати свято зустрічає,
Тиснеться тривога до грудей.
Споришева стежечка петляє,
Дожидає матінка гостей.
Тих дорослих, що давно із дому
Відлетіли, як пташки з гнізда.
А тепер на стежечку знайому
Вийшла мати, діток вигляда.
І онуків, що як ті синички
Щебетливі, горнуться, біжать.
Пригорнути хочеться їх личка.
Мати йде родину зустрічать.
І чекає... В’ється вдаль дорога.
Хтось по ній іде. Невже вони!
Радість, щастя а іще тривога...
Це онуки, дочки і сини.
Як же добре, що приходять діти,
Хоч не часто, хоч на свято... Все ж
Буде весело і будуть всі радіти.
І щаслива матінка без меж!
Щастя більшого для неї і немає,
Як вертають діти в рідний дім.
Усміх на обличчі розквітає
І немає старості на нім.
І здоров’я повертається, і сила –
Серце виривається з грудей!
От дітей до хати запросила
І до столу садовить гостей.
Надія КРАСОТКІНА
165. МАТИ
Велике і прекрасне слово «мати»!
Від неї все на світі! Навіть світ…
Ой як їй легко на руках тримати
Дитину, як найвищий заповіт.
Матусю, мамо, люба наша ненько,
Тобі на свято квіти ми несем.
Ти наше сонце, матінко рідненька,
Ти над усе для нас, ти над усе.
Нехай світанок березневим святом
Над цілим світом задано цвіте.
Хай сяє сонцем в серці слово «мати»
Таке незгасне, вічне і святе.
Михайло СІРЕНКО
166. РОЗМОВА ПРО МАМУ
Що то є за днина, що то є за свято,
Що сюди зійшлося гостей так багато?.
Знаю, що за днина, і це всім варт знати;
То прийшли всі люди мамі честь віддати.
Бо матуся рідна для дітей працює,
Сорочинку шиє, бавить їх, годує.
Як вони веселі, матінка радіє,
Як їм щось бракує, помогти уміє,
Знаю, сестро, знаю: матінка єдина
Трудиться всю днину для дочки й для сина.
В радості і в смутку завжди з діточками.
Все, що тільки маєш, маємо від мами.
Ось ці чоботята і вся одежина,
Їх мені старалась матінка єдина.
Та не лиш одежа та не тільки строї,
Від мами дістала я ще й коси свої
І личко рум’яне, усточка проворні
Та й вушка чуйненькі, та й оченьки чорні.
А всі ці прикраси і вишивка-чічка!
Не одна матусі зійшла при них нічка.
А чуєш, як в грудях нам б’ється серденько?
Те серце дала нам також рідна ненька!
Я знаю! Тим серцем ми маємо жити,
І Бога, і маму, край рідний любити.
За всі тії труди, що нам дала мати,
Прийшли ми всі нині її шанувати.
За всю важку працю, за всі її труди
Бодай одна днина хай святом їй буде!
Юрій ШКРУМЕЛЯК
167. СВЯТО МАТЕРІ
Гей, заграйте гори, зашуміть діброви,
Приберіться, ниви, красно та багато, –
Зажурчіть потоки, заведіть розмови
Про святочну днину, про велике свято!
Заспівайте згучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!
А кому ж то грати та кому співати?
Знає се діточе чистеє серденько:
Нині Твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна, українська ненько.
Ти ж себе жертвуєш, повная любові,
Для дочки, для сина, рідної дитини,
Не жалієш сили, труду, ані крові,
Будь благословенна нинішньої днини.
Що Тобі принести за Твою посвяту –
Вдень і в довгу нічку, як в зимі так в літі?
Наше юне серце Ти прийми в заплату,
Будь благословенна між усіми в світі!
Відітхни хоч нині разом з діточками,
Завтра ждуть на Тебе знов новії труди,
Своїм святом нині веселися з нами,
Будь благословенна у діточій груді.
І прийми в сю днину щирії привіти, –
Най Бог дасть потіхи з нас Тобі діждати,
Най Тобі й Вкраїні служать Твої діти,
Будь благословенна, українська мати!
Юрій ШКРУМЕЛЯК
170. ДЕНЬ МАТЕРІ
День матері - радісне свято,
Готуюся до нього я завзято.
Віршики вивчаю гарно,
Листівочки малюю вправно,
Щоб привітати найріднішу,
Для мене в світі наймилішу,
Свою матусю дорогу,
Її всім серцем я люблю!
Тетяна ПРОКОФ’ЄВА
171. Я ЗА МАМОЮ СКУЧАЮ
Я за мамою скучаю,
Йде з роботи - зустрічаю.
Приготую чашку чаю,
Маму чаєм пригощаю.
Ігор СІЧОВИК
172. ПОДАРУНОК
Я не кину слів на вітер -
Вивчу ціле море літер!
Підпишу тоді пакунок:
“Це - для мами подарунок!”
Зачудується матуся:
- Де ж він?
Щось не розберуся!
Підкрадусь, немов лисичка,
І матусю - цьом у щічку!
Леся МОВЧУН
173. ЩО ПОДАРУЮ?
Якби я бджілкою була
І крильця ніжні мала,
Я б кожний ранок всі квітки
В садочку облітала.
І в кожній квіточці медок
Збирала б солоденький,
І все б до крапельки несла
Матусі дорогенькій.
Та я не бджілка.. Що ж тоді
Я мамі подарую? –
Її за шийку обійму
І міцно поцілую.
Катерина ПЕРЕЛІСНА
174. ЗМАЛЮВАТИ МАМУ
Для всього, що зелене,
Є олівець у мене,
Для неба, річки, ставу
Я синього дістану,
Для жовтого гусяти
Оцей ось можна взяти.
Але ж який дістати,
Щоб маму змалювати?
Складу я краще вірша
Про маму найдобрішу.
І намалюю квіти
Найкращій мамі в світі
Микола СУЛИМА
175. ПОДАРУНОК ДЛЯ МАМИ
Підстружу я олівці, щоб виднілось чітко,
І на чистому листку намалюю квітку.
Не залишу на столі - завтра встану нишком
І малюнок покладу в мами біля ліжка.
Квітка синя, мов жива, - мамочці на свято.
Буде в маминих очах радості багато.
Вадим КРИЩЕНКО
176. ПОДАРУНОК МАМІ
Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!
Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.
Марія ПОНОМАРЕНКО
177. МАМИН ДЕНЬ
Пролісочок нерозквітлий
На галявці зріс.
Я його на свято рідній
Матінці приніс.
І мене із ним так ніжно
Мама обняла,
Що аж пролісок розквітнув
Від її тепла.
Григорій ВІЄРУ
178. СУНИЧКИ
Під маленькими яличками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками -
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Ліна КОСТЕНКО
179. СУНИЦІ
Там, де квіти майорять,
Де роса іскриться,
В листі зорями горять
Велетні-суниці.
Обійду увесь садок
З краю і до краю
І для мами в козубок
Ягід назбираю
Володимир ТАРАСЕНКО
180. ВЕСНЯНІ КВІТИ
Весна чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна -
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю.
Я їх позбираю
В пучечок докупки -
Для мами-голубки!
Олена ПЧІЛКА
181. НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК
На мамине свято,
На мамине свято
Хороших дарунків
Для мами багато.
Найперший од тата -
Шовкова кофтина.
Од старшого брата -
Барвиста хустина.
Од діда - картина,
Велика, у рамі,
Та мій, мій найбільше
Сподобався мамі.
Погляньте, який:
На вікні, на осонні, -
Альпійські фіалки
Цвітуть у вазоні.
На мамине свято,
На мамине свято
Я в гості весну
Запросив у кімнату!
Тамара КОЛОМІЄЦЬ
182. РУШНИЧОК
Я вишиваю рушничок
До маминого свята:
Фіалки сині і бузок,
І пролісків багато.
Я вишиваю рушничок –
Мережки шию білі:
Розвів букет живих квіток
Моїй матусі милій.
Т. МЕЗЕНЦЕВА
183. ХУСТКА
Я на свято мамине, хоч іще мала,
мамі вишивати хустку почала.
На зеленім полі вишию квітки.
Заясніють ніжні з шовку пелюстки.
Усміхнуться рідні мамині вуста:
- Справжньою майстринею доня вироста!
Галина МАЛИК
184. МАМИН РУШНИК
Мамин рушник - малюнок неначе,
Квадратик - то я між стежинками скачу.
Зелені стежки і барвисті нитки –
То я у букети збираю квітки.
Мамина вишивка - літо у хаті.
Вишиванку цю так люблю я читати!..
І я вже поводитись вмію з нитками,
Вишию скоро пісню для мами.
Віра БАГІРОВА
185. ВИШИВАНКА
Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
186. МАЛИЙ МАЙСТЕР
Павлик робить вази гарні.
Як? На крузі, на гончарнім.
Ось танцює глина в крузі.
Пальці хлопчика в напрузі,
Бо таку формують вазу,
Що здивує всіх одразу.
І помчать на вазі коні,
Гриви звихрені червоні.
З-під руки малого майстра
Зацвіте на вазі айстра.
Павлик вазу відшліфує,
Любій мамі подарує.
Степан ЖУПАНИН
187. ТОРТ ДЛЯ МАМИ
Захотіла привітати тортиком я маму
Та не вийшло в мене це… Сталась справжня драма.
Як ці тортики печуть не мала уяви,
Але все ж взялась спекти тортика для мами…
Сковорідку я знайшла, налила олії,
Поставила на вогонь, щоб добре нагрілась.
Борошно взяла тоді, й ну місити тісто.
Сковорідка замала – не все в неї влізло.
Зашкварчало тісто вмить на тій сковорідці,
Піднялося і давай із пательні лізти!
Шкіркою узявся торт, схоже, що готовий?
Не сидиться йому! Бач, який гоноровий!
Потім з нього дим пішов, підгоріло знизу.
Я не думала, що й торт буває капризним.
Підгорів, то не біда, зараз замаскую:
Вишеньками з кісточками зверху нашпигую.
Дуже рада буде мама, як прийде з роботи,
Покуштує, з’їсть шматочок спеченого торта.
Скаже, що у неї я гарна і любляча доня…
Скуштувала мама тортик… Тільки він солоний!
Цукру в тортик замість солі вкинула у тісто…
Ще й сухий, такий, що мама ледве його вгризла.
Котик Мурчик і Бровко теж не стали їсти.
Поламати ж можна зуби, якщо його гризти.
Ну і що, що торт не вдався, але ж я старалась.
Подарунок був на славу – маму здивувала!
Задоволена матуся: я здорова й ціла,
Й тим, що торт лише згорів… Хата ж не згоріла!
Людмила СУХАНОВА, 21.06.2024
188. КОТИК І КВІТИ
Наближався Мамин день.
Хлопчик вирішив подарувати мамі малюнок.
Розклав фарби, поклав на стіл папір. А котик розлив фарбу і забруднив у ній лапки! Пройшовся по столу - і на папері залишились сині сліди.
Хлопчик подумав і домалював до слідів листочки.
Прийшла мама.
- Ой які гарні квіти! Хто ж це їх намалював?
Хлопчик і котик разом сказали:
- Ми!
Лідія ПОВХ
189. ТРОЄ РОЖЕВИХ ЯБЛУК
Коли Марійці було сім років, вона посадила яблуньку.
Через три роки яблунька зацвіла і на ній перші троє яблук. Щодня ходила Марійка в садок, дивилась, як росли яблука. Вони з кожним днем ставали більші, наливалися соком.
Дівчинка мріяла щоб вони достигли до дня народження мами, тоді вона піде в садок, зірве їх і принесе мамі.
І цей день настав. Яблука стали рожеві, пахучі. Ясного
літнього ранку Марійка пішла в садок, зірвала яблука, по-
клала їх на тарілку й принесла до хати. Від хвилювання
личко її розчервонілося.
- Мамо, прийміть від мене цей подарунок, - тихо ска-
зала Марійка.
Мама обняла дочку і поцілувала. Вона взяла тарілку з
трьома рожевими яблуками й поставила на вікно.
Минув день, другий. Щодня Марійка нагадує:
- Мамо, їжте яблука…
Та мама тільки усміхається й каже:
- Хай ще постоять…
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
200. ХАЙ МАТУСЯ ВІДПОЧИНЕ
Як прийду я з дитсадочка—
Нагодую вдома квочку,
Підмету у хаті, в сінях,
Принесу теляті сіна.
Хай матуся відпочине,
Щоб не поралась сама.
Бо який же я мужчина,
Якщо помочі нема?
Олег ГОЛОВКО
202. Я МАТУСЮ ДОЖИДАЮ
Поглядаю, поглядаю
У вікно частенько,
Дожидаю, дожидаю
Із роботи неньку.
І на кухні, і в світлиці
Підмела, прибрала,
І водиці у криниці
Два відра набрала.
І посуду перемила-
Буде рада ненька.
Прийде - скажу:
- Ти стомилась,
Відпочинь, рідненька!
Олександр ПАРХОМЕНКО
201. САМА В ХАТІ
Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
В магазин пішла матуся,
В хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло,
І тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю,
Заплету я кіски русі
І чекатиму матусі.
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
203. МАТУСИНЕ ЩАСТЯ
Є турбота в сонця -
Людям помагати,
Яблука і вишні
Соком наливати.
А моя турбота -
Мамі помагати,
Братика малого
В колисці гойдати.
І на щастя неньці
Швидше виростати,
Щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
204. ПОМІЧНИЦЯ
Я у мами помiчниця.
Мамi я допоможу:
Складу книги на полицi,
Ляльку спати положу,
На столi поприбираю,
Квiти на вiкнi поллю.
Тiльки трошки ще пограюсь.
Потiм... Завтра все зроблю.
Наталя БУТУК
205. ПОМІЧНИЦЯ
Є у мами доня,
Гарна, білолиця.
Є у мами доня –
Леся-помічниця.
Устає раненько,
Підмете чистенько
Ще й до мами каже:
- Відпочиньте, ненько!
Посуд я помию,
Гарно стіл накрию,
Тільки борщ зварити
Я іще не вмію.
Ольга СТРІЛЕЦЬ
206. РІДНА МАМО
Дорогенька, рідна мамо,
Я люблю тебе так само!
Довго я росту, одначе
За любов твою віддячу:
Буду літери вивчати,
Щоб тобі казки читати;
Замішу солодке тісто –
Торт спечу, завбільшки з місто;
А як пройде двадцять літ –
Заберу тебе в політ!
Ну, а зараз, що зроблю я?
Пригорну і поцілую,
Твою квіточку поллю,
Ще і ліжко застелю!
Тамара ГЕРАСИМЕНКО
207. МАЛЕНЬКА ГОСПОДИНЯ
Хоч на зріст я ще маленька,
В мене й кістка ще тоненька.
Та робити дещо вмію –
Ось тарілочку помию.
Ось кімнату замітаю,
Вранці квіти поливаю.
Всього я сама навчусь,
Бо роботи не боюсь.
Я матусі помагаю:
Пил із меблів витираю.
А як звариться обід,
Підготую все як слід.
Принесу з комори мамі
Капустинку з бурячками.
А як прийде із заводу
Тато мій, поставлю воду,
Мило й щіточку подам,
Ну а вмиється він сам.
Олена ЖУРЛИВА
208. МОЇЙ МАМІ
Я люблю садити квіти
Всіх сортів, всіх сортів.
Це - мої пахучі діти,
Бо я сам їх посадив.
Я скопав м’якеньку грядку,
Щоб щасливчики росли,
І трималися порядку,
І щоб вчасно зацвіли.
Щоб могли ми на День Мами
Вийти з повними руками,
Стрінути родину всеньку
Й привітати нашу неньку.
Ганна ЧЕРІНЬ
209. ДЛЯ МАМИ
Гвоздики, нарциси, тюльпани
Дарують жінкам навесні...
А я засіваю для мами
Усе чорнобривці рясні.
І вже коли осінь настане,
Пожовкнуть сади та гаї,
Ще втіхою будуть для мами
Рясні чорнобривці мої.
Зеновія КЛИМ
210. ПОМІЧНИКИ
Дуже любим нашу маму
Ми з маленьким братом.
Завжди мама грає з нами,
Всіх бадьорить жартом.
І смачні готує страви,
Й перша на роботі.
А відомо, в чім тут справа,
Лиш мені й Володі.
Бо взяли її турботи
На свої ми плечі.
Пізно мама йде з роботи,
Вже на дворі вечір.
На поріг лише ступає
Й усмішки не втрима:
Чистотою посуд сяє,
Брат підлогу вимив.
І усі политі квіти,
Й вивчені уроки.
І вечерю розігріти
Встигли ми до строку.
Ось чому в очах у неньки
Завжди сяє ласка,
Ось чому встигла маленьким
Розповісти казку.
І погратися із нами,
Пісню заспівати…
Берегти й любити маму
Вміємо ми з братом.
Лариса ПИСЬМЕННА
211. ВІРШІ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ
* * *
Я у мами помічниця.
Зранку вже берусь до справ:
Принесу води з криниці,
Нарву зелені до страв,
У кімнаті приберуся.
Відпочине хай матуся
* * *
Ось знову настало в матусечки свято,
Із татком удвох нам роботи багато.
В кімнаті прибрати й обід готувати.
Ой, дуже багато роботи нам з татом!
Хлюпоче вода, не квартира — басейн,
Пливуть тарілки, наче зграйка гусей,
Пожежа на кухні, чи повінь весняна?
Не знає за що вже хапатися мама.
Та що ж воно сталось? - питаю у тата.
Та це ж ми удвох готувались до свята!
212. ЖАРТІВЛИВІ ВІРШИКИ ПРО ДОПОМОГУ МАТЕРІ
Я для мами так старався,
Шість десяток получив.
Аж мій ґудзик відірвався,
То я сам його пришив.
Та хіба це допомога?
Я для мами посуд мив.
Потім вимив ще й підлогу,
Всіх сусідів затопив.
Я для мами теж трудився,
У тазок води налив.
Наш будильник запилився,
То я з милом його мив.
Ми салат святковий з братом
Готували мамі в свято.
Коли котик скуштував,
Цілий день і ніч не спав.
Ось почистити на свято
Вирішив весь посуд Саша.
А потім чотири дня
Сашу мила вся сім’я.
Раз у рік на свято мам
Я у руки віник взяв.
Залишилось від нього
Три соломинки всього.
Костя мамі помагав,
І на кухні прибирав.
Так посуду він помив,
Що тарілки перебив.
Ой, сьогодні в мами свято
І на кухні у нас тато.
Тато так обід варив,
Мало кухні не спалив.
Наймиліші, найдобріші,
Дуже любимо ми вас.
А тепер ловіть скоріше
Поцілуночки від нас!
213. ЯКІ Ж БО РІЗНІ
Тільки в дім заходить мати,
Дві дочки спішать стрічати:
- Здрастуй, мамочко, матусю,-
Метушиться донька Люся,-
З тебе я жакет зніму:
Сядь за стіл… Я вмію
Дать обід тобі… Візьму
Й миттю розігрію.
Тапочки надінь, а ось
І халат з квітками…
Працювать весь день прийшлось,
Відпочинь же, мамо!
Друга донька в мами, Рая,
Лащиться, її прохає:
- Мамо, казку розкажи,
Розмалюй картинку!
Мамо, стрічку зав’яжи!
Дай-но мандаринку!
Ой, стемніло вже давно…
Мам, ходімо у кіно!
Мама й каже: - Ти дивись,
Ви ж обидві - рідні, -
Потім мовить, сміючись:
- А які ж бо різні!
Т. ІВОЛГІНА
214. ДОМАШНІЙ ТВІР
Вітько-бідак страждає так, аж здригує ногами
Він - за столом, він пише твір: «Я помагаю мамі».
Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:
- Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
- Ідея! - вигукнув синок, а мамі: - Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу - роблю важкі уроки.
І мама вийшла… А Вітько швиденько пише в зошит:
«Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять…»
Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях:
- Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.
- Сама начисть! - кричить Вітько та так, що ледь не лопне.
- Я твір пишу! Я - зайнятий! Сама вари картоплю!
Виходить мама, а синок писати знов сідає:
«Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок…»
Радіє син: «Не твір, а люкс! Оцінка дуже гарна…»
І геть не думає про те, що він радіє марно…
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
215. Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАТУСЮ
Я люблю свою матусю,
Я обожнюю її.
Усміхаюся, горнуся
І цілую день при дні.
Хоч би що вона робила,
Я від неї ні на крок!
- Мамо люба, мамо мила, -
Я завчила, як урок.
Чистить мама черевички
Чи складає одяг мій,
Шиє лялечкам спіднички, -
Завжди дякую я їй.
Чи портфель мені збирає,
Чи застелить ліжко, -
Добрих слів багато знаю,
Їх не жаль нітрішки.
Прибере мою кімнату
І поллє у ній квітки, -
Я влаштую ціле свято
Для матусі залюбки:
Заспіваю їй, вклонюся.
Я люблю свою матусю?
Оксана ОДОРОШЕНКО
216. ЛЕДАР-БРЕХУНЕЦЬ
Просить матуся Миколу:
- Синку, внеси мені дров!..-
Ледар скрививсь і про школу
Мамі нагадує знов:
- В мене уроків багато,
Сила задач і письма…-
З п’ятого поверху мати
Йде до сарая сама.
Дров узяла вона в’язку,
Йде, спочива що ні крок:
Робить синочкові ласку,
Хай тільки вчиться синок.
Вийшла, звалила додолу
В’язку важкеньку сама.
Зве на хвилинку Миколу –
Дома Миколи… нема.
Раз погукала і вдруге.
Де він? І стала на мить.
“Певно подався до друга,
Вдвох щоб задачі робить”.
Зовсім не так! Бо Микола
Вже верховодив у грі:
Бив з хлопчаками футбола
В третім сусіднім дворі.
Вже як стемніло - з’явився:
- Їсти давайте мені!
Сильно я, - каже, - стомився,
Дуже задачі трудні.
…Ранок. Іде він у школу
Й жде випадкових “удач”.
Вчитель питає Миколу:
- Чом не зробив ти задач?
Чом не зробив, я питаю…
Встав брехунець, пробасив:
- Я не зробив, бо з сараю
Дрова для мами носив.
Діти, чекає Миколу
Дуже поганий кінець.
Тож не робіть ви ніколи
Так, як оцей брехунець.
Степан ОЛІЙНИК
217. ПІДРОСТАЛИ В ХАТІ ДОЧКИ
Як у небі ластівочки, як у полі квіти,
Підростали в хаті дочки - для матінки діти.
Сім зірочок яснооких. Серденька. Зернятка…
І низенькі, і високі красуні дівчатка…
Поїхала якось мати в далеку дорогу.
Важко було їм чекати матінку-небогу…
Діждалися. Вернулася. Почали казати,
Як їм важко довелося матінку чекати.
Перша каже: «Я тужила, ніби мак за сонцем.
Я свій спокій загубила, дивлячись в віконце».
Друга мовила: «Я ждала, як дощу землиця.
Край дороги виглядала, втоптала травицю».
«Я плакала за тобою», - третя щебетала.
«Як пташеня за птахою, бач, марною стала».
А четверта: «Я без тебе, як бджола без квітки.
Я, мов райдуга без неба, ждала біля хвіртки».
«Ти ночами мені снила!» - промовила п’ята.
«Мов троянда, росу пила, в сльозах оченята».
«А я тебе виглядала, як сад солов’їху», -
Шоста доня проспівала матері на втіху.
Лише сьома внесла миску з теплою водою,
Посміхнулась, пригорнулась, обняла рукою…
«Дай же скину черевики, помий свої ноги.
Відпочинь, бо притомилась ти, мабуть, з дороги».
Як у небі ластівочки, як у полі квіти,
Підростали в хаті дочки, для матінки - діти…
Таміла ПАНАСЮК
218. ЗАРАЗ
Цікавою була Маринка, все їй треба знати. Почує, наприклад, якесь нове слово – неодмінно спитає, що воно значить. Пояснять їй раз – і запам’ятає.
Та трапилося Маринці одне слово, яке вона ніяк не могла зрозуміти. А слово те звичайнісіньке: «Зараз». Правда, дивно?
І якби через нього не стався один неприємний випадок, Маринка, мабуть, і досі б його не розуміла.
А трапилось от що.
Прокинулась Маринка в неділю, сяк-так одягнулась і давай бавитись ляльками. Мама каже їй:
- Ти, доню, спершу ліжко застели, вмийся, а тоді вже грайся.
А Маринка на те:
- Зараз, мамусю, – і знову грається.
«Напевно не розуміє наша донечка цього слова», - подумала мама . І каже татові:
- Може, сьогодні поїдемо в зоопарк?
Як почула те Маринка, так і закрутилась по кімнаті дзигою.
- Ой мамочко, як добре ти надумала! Давай швидше снідати і поїдемо.
- Зараз, – відказала спокійно мама і пішла до кухні.
Не сидиться Маринці в кімнаті, і вона на кухню подалась.
- Мамусю, ми скоро будемо снідати?
- Зараз, доню, – знову відповідає мама, а сама порається біля плитки.
Бігає Маринка з кімнати в кухню, то попросить маму плаття випрасувати, то бант зав’язати. А мама на те – зараз та зараз.
Прикро стало Маринці, розрюмсалась.
- Чого це ти плачеш? – питає в неї тато.
- Я маму стільки просила, а вона все відповідає, що зараз, і нічого мені не робить…
- А я чув, що «зараз» – це «потім».
- Хто ж тобі таке сказав? – дивується Маринка.
- А твоє незастелене ліжко, розкидані ляльки, неприбрані звечора фарби…
Подивилась навколо Маринка, витерла кулачками сльози і сказала:
- Я, татуню, зараз… зараз усе приберу.
І швиденько все прибрала.
Отак і зрозуміла Маринка те «зараз». А як зрозуміла, то й мама вже не барилась. Загадково посміхнулась і подала снідати, і незабаром усі поїхали в зоопарк.
Олег БУЦЕНЬ
219. ПОМІЧНИЦІ
Оля і Ліда гуляли у дворі. Побачила Оля, як сусідка тьотя Даша розвішує білизну, і сказала подрузі:
- А я сьогодні мамі допомагала.
- Що ж ти робила? - запитала Ліда.
- Тарілки витирала, ложки, виделки.
- А я, - похвалилась Ліда, - черевички почистила.
- Мамі? - поцікавилась Оля.
- Ні, собі.
- Хіба ж то допомога мамі?
- Звичайно, - відказала Ліда. - У мами ж тепер роботи менше буде.
А як ви гадаєте?
Олег БУЦЕНЬ
220. ЧИСТЬОХА
Іде дівчинка в школу. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, черевики блищать. Поряд з нею – мама, несе її портфель. А позаду двоє хлопців ідуть, мовляють.
Один каже:
– Дивись, яка охайна дівчина. Аж глянути любо. Чистьоха:
А другий йому відповідає:
– І зовсім вона не чистьоха.
– Це чому? – здивувався перший. – Вона ж он яка чистенька.
– А тому, що все за неї мама робить. Навіть портфель її до школи носить, я щодня бачу. Ліниві охайними не бувають.
Так чи не так?
Олег БУЦЕНЬ
221. ПЕРЕВЕДЕНА СТРІЛКА
Петрик зняв з стіни розпорядок дня і вписав у нього червоним олівцем новий пункт: З п’яти до шести вечора - допомога батькам по дому. Потім глянув на годинник і відразу ж заходився знімати з тумбочки величезний фікус.
- Навіщо ти це робиш? - разом запитали мама і бабуся.
- Хочу зняти мотузок, на якому сушили білизну, а без тумбочки я його не дістану, - пояснив Петрик і додав:
- Тепер я щодня вам допомагатиму з п’ятої до шостої години.
Мама з бабусею посміхнулися. За хвилину Петрик гукнув з кухні:
- Підійдіть-но хто-небудь сюди. Треба тумбочку подержати.
Бабуся поспішила до онука.
- Отак добре! - Петрик виліз на тумбочку і почав одв’язувати мотузок. - Мамо, подай ножиці. Такий вузол закрутився, нізащо не розв’яжеш. А ти, бабусю, не йди. Треба буде мотузок прибрати.
Покінчивши з мотузком, Петрик підійшов до мами, яка чекала, коли нагріється праска, і сказав:
- Праску я принесу сам. Можеш не турбуватися. Адже з п’ятої до шостої я допомагаю по дому.
Петрик доторкнувся до праски, щоб довідатись, чи добре вона нагрілась, і тут же відсмикнув руку.
- Ой! – заголосив він і став натирати вказівний палець милом, щоб не було пухирів. – У мене, напевно, опік третього ступеня!
- Якого там ступеня! – усміхнулася бабуся. – Навіть не червоний палець.
Перев’язавши з бабусиною допомогою руку, Петрик пішов до кімнати.
- Ти прасуй, а я буду бризкати білизну. Так ти швидко впораєшся, - сказав він мамі і набрав повний рот води.
Потім Петрик стулив губи, роздув щоки і дмухнув. На білизну впала тільки одна краплина. Решту води Петрик проковтнув.
- Допоможи краще бабусі перекрутити м’ясо, а я сама впораюсь, - сказала мама.
- Це я вмить, - зрадів Петрик.
Але тут принесли рахунок за електрику, і він роздумав:
- Краще я підрахую, кому скільки платити.
- Бабусю, подай-но мені аркуш паперу.
- Ах ти боже мій! - Сплеснула руками бабуся, відриваючись від м’ясорубки. В кімнаті погляд її потрапив на годинник. Бабуся подумала і перевела стрілку на п’ятнадцять хвилин вперед. Годинник пробив шість разів.
В ту ж секунду вона почула:
- Не треба паперу, мені вже гуляти час.
Бабуся полегшено зітхнула.
Юрій ЄРМОЛАЄВ
222. СИНИ
Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик.
Ось одна жінка каже другій:
- Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає.
- А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу нема, - каже друга.
А третя мовчить.
- Чому ж ти про свого сина не скажеш? - запитують у неї сусідки.
- А що казати? - мовить жінка. - Нічого в ньому особливого нема.
Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь - за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли.
Один через голову перевертається, колесом крутиться, - милуються жінки.
Другий пісню співає, соловейком заливається, - заслухалися жінки.
А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.
Запитують жінки в дідуся:
- Ну що? Як наші сини?
- А де ж вони? - відповідає дідусь. - Я тільки одного сина бачу!
Валентина ОСЄЄВА
223. КОМУ ЙТИ ЗА ДРОВАМИ
На краю села живе вдова з трьома синами. Два сини вже юнаки - високі, стрункі, сильні. А молодший, підліток Юрко, маленький, тоненький, як стеблинка.
Було це взимку. Випав глибокий сніг, подув північний вітер, розгулявся мороз.
Мама й каже сама до себе:
- Холодно. А палити нічим. Хто піде по дрова?
Мовчать старші ніби не почули. Кожен займається своєю справою.
- Я піду по дрова, мамо, - сказав молодший.
- А морозу не боїшся? - питає мама і на старших синів поглядає.
- Ні не боюся, - відповів Юрко, а сам вже одягається.
- Ну що ж, сину, йди, - сказала мати. І поцілувала його.
Пішов Юрко. І зразу ж в хаті стало тихо-тихо. Всі ніби прислуховувались, що буде далі. Навіть вітер надворі притих.
- Ми теж підемо до лісу, мамо, - сказали старші.
- Ідіть, діти, - полегшено зітхнула мати.
За Василем СУХОМЛИНСЬКИМ
224. ПІДЛАБУЗНИК
Сашко відзначався в школі великою ввічливістю і люб’язністю в поводженні з вчителями і товаришами класу. Всі вчителі захоплювалися його вихованістю.
Через якийсь час до школи прийшла мама Сашка і попросила класного керівника вплинути на сина: він грубо розмовляє з бабусею, часто кричить до матері, ображає молодшу сестричку. Йдучи разом з бабусею, він ніколи не візьме у неї сумку з продуктами. Ніякі впливи з боку матері на Сашка не дали позитивних результатів.
- Не буду носити сумки, і все! Не хочу, щоб мене в дворі називали бабським підлабузником.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
225. ЧОМУ МАМА ТАК ХВАЛИТЬ
Пішла мама на роботу, а вдома залишилася шестирічна Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама загадала Люді у хаті прибрати і квіти полити. Люда прибрала і квіти полила. А потім думає: «Зварю – но я борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине».
Зварила Люда борщ, покуштувала. Борщ несмачний… Оце мама сваритиме!
Прийшла мама з роботи. Здивувалася, що Люда варила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
- Ой смачного ж ти борщу зварила, доню!
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона куштувала борщ – він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама мене хвалить?»
Автор невідомий
230. СПАСИБІ ВАМ, МАМО!
Слова: Дмитро ЛУЦЕНКО
Музика: Володимир Конощенко
Я часто ночами пригадую знов
Дитинства сполохану казку
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за вічну любов
За вічну любов, і щедру, незміряну ласку,
І щедру, незміряну ласку!
Схилялось над ліжком привітне чоло,
Дрімали натомлені очі,
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за ваше тепло
З ваше тепло, і довгі недоспані ночі,
І довгі недоспані ночі!
Дитинства не жду я із вирію знов,
Не вернеш і мамину казку,
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за вічну любов
За вічну любов, і всю неоплачену ласку,
І всю неоплачену ласку
Ти навчила мене відрізняти
Чесне слово від злої неправди
І любити навколишній світ
Розуміти кохання і гріх
Ти співала мені колискові
Вчила вірі, надії, любові
І в садочку і в школі казали
В світі все починається з мами
Приспів:
Дякую тобі, мамо
Все життя в боргу перед вами
За турботу любов і віру в себе
Дякую моя нене
Ти мене до грудей пригортала
Коли було мені так погано
Цілувала ніжно в чоло
Світило солнце і щастя цвіло
Ти співала мені колискові
Вчила вірі надії любові
І в садочку і в школі казали
В світі все починається з мами
Приспів:
Наталія МАЙ
232. ЛАГІДНА ПІСНЯ
Лагідна і сонячна, ніжна, як весна,
Рідна моя матінка, зіронька ясна.
Приспів:
Забринить веселкою небо голубе,
Мамо, мамо, серденько, я люблю тебе!
Як на світі Божому віднайти путі,
З маминою ласкою все життя пройти?
Приспів:
Мудрістю освячене диво джерело,
Як Тобі віддячити, мамо, за добро?
Приспів:
Наталія МАЙ
233. МАМИН ВАЛЬС
Зірка з неба впала в золоті жита,
Пісня залунала тиха і проста,
Пісня про стежину в отчому краю,
Пісня про матусю рідную мою!
Приспів:
Там, де мама моя,
Там і сходить зоря, там і сходить зоря!
Там, де мама моя,
Там щаслива і я, там щаслива і я!
Там, де мама моя,
Відступає зима, відступає зима!
Там, де мама моя,
Там і смутку нема, там і смутку нема!
Очі материнські від зорі ясні
Ранком подарують погляд свій мені,
Руки материнські, її два крила,
Щоб мене матуся обійнять могла.
Приспів:
Наталія МАЙ
234. ПІСНЯ ПРО МАТУСЮ
Як добре, що у мене матуся рідна є,
Вона мене голубить і жаліє,
І знов весна приходить, і сонечко встає,
Бо так любити тільки мама вміє.
До мами пригорнуся, неначе пташеня,
Люблю тебе, матусенько моя!
Приспів:
Я по хмарці білій босоніж пробіжусь,
У далекі далі задивлюсь, задивлюсь,
Мамі посміхнуся і відійдуть жалі,
Щоб була матуся в діток всіх на землі!
Як добре, що весною буяє первоцвіт
І журавлі додому повертають,
Як добре, що зі мною матуся стільки літ
Від бід усіх мене оберігає.
До мами пригорнуся, неначе пташеня,
Люблю тебе, матусенько моя!
Приспів:
Наталія МАЙ
235. ДЯКУЮ РІДНА ЗА ВСЕ
Слова: Уляна МАНДЗЮК
Музика: Ярослав Борута
Піснею линуть думки,
Хочу скоріш розказати:
Більше з усіх на землі
В світі цінується мати!
Дала ти очі мені
Ніжного кольору неба,
Дякую, рідна, тобі,
Більшого щастя не треба!
Лагідна, щира любов,
Ладан у серці леліє,
Мама дарує життя,
Мама турботою гріє!
Дякую, рідна, за все,
Міцно щодня обіймаю!
Мамина доля цвіте,
Пісню для неї співаю!
Люблю матусю свою,
Тягнусь до неї руками,
Будь де рятує тепло,
Слово єдиної мами!
Рідну опіку свою
Завжди дарує матуся!
Дякую, рідна, за все,
Ніжно до тебе тулюся!
236. СПИ, МОЯ МАМО!
Слова: Марія ПОЗНАНСЬКА
Музика Н. Шевченко
Спи, моя мамо, спи, моя мила!
Постіль тобі я сама постелила:
Знаю, прийшла ти з роботи в утомі.
Хочу, щоб тихо було в нашім домі.
Навіть Мурку не дозволю мурчати,
- Котику, вийди, вийди із хати.
Спи, моя мамо, тихо всю нічку!
Я ж бо догляну маленьку сестричку.
Ляжемо з нею і ми по вечері.
...Ось уже вечір заходить у двері.
В тебе він, мамо, під головою
Стелиться шовком, шовком-травою.
237. ПІСНЯ ПРО МАМУ
Слова: Лариса РАТИЧ
Музика: Анна Олєйнікова
Сонечко у гості хоче завітать,
Пісню про матусю будемо співать,
Мама теж дарує промені свої -
Сонечком ласкавим кличемо її!
Приспів:
Знають діти, знають діти:
Мама може все на світі!
Дзвінко й весело співаю
Про матусю я!
Наймудріша, найдобріша,
Найдорожча, наймиліша,
Ще вона - найкрасивіша! -
Матінка моя!
Радісно сміється весняна блакить,
Пісня про матусю високо летить.
Підхопили пісню друзі всі мої,
Мама - друг найкращий, любимо її!
Приспів:
238. ДЯКУЄМО, МАМИ
Слова: Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
Музика: Микола Ведмедеря
Скільки б не співали ми про матерів,
Та не вистачає тих чарівних слів,
Щоб сказати ніжно і подарувати
Всі слова, що маму будуть зігрівати.
Приспів:
Дякуємо, мами наші дорогенькі,
Ви нас називали "сонечка маленькі",
Ніжно пригортали до свого серденька...
Дякуємо, мами наші дорогенькі!
Мами і зігріють, мами приголублять,
Мами нагодують - найміцніше люблять!
Мами не заснуть, коли захворієм.
Мами нам підкажуть, коли щось не вмієм.
Приспів.
239. МАМИНА КАЗКА
Слова: Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
Музика: Микола Ведмедеря
Я тебе попрошу, моя люба мамо,
Розкажи, будь ласка, казку вечорами,
Хто засіяв в небі зорі синьоокі,
Хто співає вранці на сосні високій...
Приспів:
Мамина казка, мамина,
Лагідна, ніжна, мила...
Мамина казка, мамина
Спати мене попросила...
Мамина казка, мамина
Сон на всю ніч простелила...
Мамина казка, мамина
Словом благословила...
З маминої думки казка випливає,
Кожне її слово мене зігріває,
Жмурю оченята, казку зустрічаю,
Матінку від себе я не відпускаю.
Приспів:
240. МАМИНЕ СОНЕЧКО
Каже мені мама, що я ще мала
І не розумію деякі слова,
Слухатись не хочу, мов бджілка, літаю
І про все, що каже мама, забуваю.
Приспів:
Мамочко, мамо, я твоя краплинка,
Квіточка, сонечко, доня-горошинка!
Ну пробач, буть ласка, більше так не буду!
Я, як підросту, слухатися буду!
Мама посміхнулась, мене притулила
І сказала ніжно: "Я така щаслива,
Що у мене є сонечко маленьке
Яке зігріває тривожне серденько!"
Приспів:
Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
241. МАМИНІ ДОЛОНЬКИ
Слова: Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
Музика: Микола Ведмедеря
Мамині, мамині, мамині долоньки
Туляться до мене, до малої доньки.
Лагідні і ніжні, я їх відчуваю
Серед інших всіх я їх упізнаю.
Мамині долоньки в світі найтепліші,
Мамині долоньки за усіх рідніші.
Лагідні і ніжні, я їх відчуваю
Серед інших всіх я їх упізнаю.
Мамині долоньки - вірних два крила,
Обіймають міцно, додають тепла,
Лагідні і ніжні, я їх відчуваю,
Серед інших всіх я їх упізнаю.
242. МАТІНКО, МАТУСЮ
Слова: Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
Музика: Микола Ведмедеря
Скільки в слові "мама"
Ласки і тепла,
Ніжності, турботи,
Щирості й добра.
Матінко, матусю,
Дорога моя,
Міцно пригорнуся
Дай до тебе я!
Приспів:
Мамо, мамо, мамо –
Казка вечорова!
Мамо, мамо, мамо –
Зіронька ранкова!
Мамо, мамо, мамо –
Пісня лебедина!
Мамо найрідніша,
Мила і єдина!
Я тобі, матусю,
Сонечком всміхнуся,
Вранці на світанку
Дощиком проллюся,
На весняне свято
Квітку намалюю,
Я тебе крізь відстань,
Матінко, почую!
Приспів.
243. МАТУСІ
Слова: Юлія ХАНДОЖИНСЬКА
Музика: Наталія Антоник
Весна постукала в вікно
Ясними промінцями.
Ми зачекалися давно –
На свято, свято мами!
Найкращі квіти весняні
Матусі подарую.
Її я міцно обійму
І ніжно поцілую.
Приспів:
Матусю, мила мамо,
Люблю тебе, рідненька,
Для мене ти у світі,
Мов сонечко тепленьке.
Матусю, мила мамо,
Подякувати хочу
За всі твої турботи
І за безсонні ночі.
Коли ти поруч, знаю я,
Робота вся ведеться.
У тебе серце золоте,
Яке у грудях б'ється.
Найкращі квіти весняні
Матусі подарую!
Її я міцно обійму
І ніжно поцілую.
Приспів.
244. МАМИНЕ СЕРЦЕ
Воно безмежне і гаряче
Любов’ю сповнене горить.
Буває часом гірко плаче,
А часом трохи защемить.
Це - серце мами терпеливе
Найменшим ласку віддає.
А ще воно таке вразливе
Нам сили й духу додає.
Матусі серце шанобливо
Цінуйте ви і бережіть.
До нього ставтесь особливо
Слова подяки говоріть.
То ж кожен день і щохвилини
Добром віддячуйте щораз.
Бо мама і в біді прилине
І серцем зрозуміє вас.
Мамине серце - любов’ю сповнене горить.
Мамине серце - цінуйте ви і бережіть.
Автор невідомий
245. РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ В МАМИ НА ГОРОДІ
Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
Приспів:
Мамо, мамо, вічна і кохана…
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, Ви молилися за мене
Дні і ночі, сива моя нене.
Живе старенька мати у господі -
Невтомні руки, серце золоте.
Щодня і дітям, і онукам годить,
Хоч рідко хто з них дякує за те.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде:
Черешня всохне, мати одцвіте.
Приспів:
Анатолій ГОРЧИНСЬКИЙ
246. МАМИНІ ОЧІ
Вже вечір приліг біля хати,
У золоті верби старі,
З надією дивиться мати
На плетиво сивих доріг.
Приспів:
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамині очі бувають сумні.
Коли нас немає, коли виглядають,
Мов долю і ночі і дні.
Надію у серці плекає
І стелить задуму на шлях,
Іскринками сонця палає
У маминих добрих очах.
Приспів:
В них ласка любов’ю зігріта,
Озерця земного добра,
В них промені ясного літа
І рокиво цілих порад.
Приспів:
Павло ДВОРСЬКИЙ
247. МАМИНА КРИНИЦЯ
Висохла криниця в мами біля хати,
Звідки пили воду, як були малі.
Дивиться на небо стара сива мати,
Там летять додому сірі журавлі.
Приспів:
Не журися, рідна, прилечу до тебе,
Джерело розчищу, вишні напою.
Бо ніколи в світі забувать не треба
Мамину криницю в рідному краю.
Журавлиний клекіт лине над садами,
Кучеряві вишні, голуба вода.
Коли діти вдома видається мамі,
Що прийшли до неї молоді літа.
Приспів:
Людмила КІРИК-РАДОМСЬКА
248. ДО МАМИНИХ ОЧЕЙ
(Мамо, тобі низесенько вклонюсь)
Слова: Вадим КРИЩЕНКО
Музика: Ярослав Борута
У маминих очах любов, як цвіт лілеї
То біль тривог це бачила не раз.
Коли нам гірко, ми ідем до неї
І забуваємо її в солодкий час.
Приспів:
Мамо, тобі низесенько вклонюсь,
Мамо, на рідні руки нахилюсь.
Мамо, пробач мені щоденний гріх,
Мамо, ти найдорожча за усіх.
Мамо, тобі низесенько вклонюсь,
Мамо, за тебе Богу помолюсь.
Мамо, прийду я знов на твій поріг
Мамо, Ти найдорожча за усіх.
Цю праведну любов, яку беру в дорогу,
І доброту від матері дано.
Куди б не йшла, тамуючи тривогу,
Для мене світить мамине вікно.
Приспів:
Цю праведну любов, яку беру в дорогу,
І доброту - від матері дано.
Куди б не йшла, тамуючи тривогу.
Для мене світить мамине вікно.
Приспів:
249. ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
Андрій МАЛИШКО
250. ПІСНЯ ПРО МАТІР
Минають роки, i ми вже дорослі,
Та не хвилюйтесь Ви, мамо, за нас,
Хоч сивиною вдяглося волосся,
Ви завжди будете, мамо, між нас...
Мамині очі – чисті як небо,
Мамине серце – щире як світ
І приголубить, і вселить надію,
Рідна матусю, де Ви там – мій дім.
В роки війни Ви себе не жаліли
І світлий День наближали щосили,
Біль і страждання – це все пережили,
За що Вам, мамо, низький уклін.
Мамина пісня летить журавлями
Та всім дарує любов і тепло...
Мамині руки ніжно зігріють
І обіймуть, як у світі ніхто.
Добре ім’я Ваше знають повсюди
Ви ж нам були і порадником, й другом,
Віру і правду несли завжди людям,
З Вами були теплі, сонячні дні.
Мамина доля – гірка та солодка,
Мов та калина червона в саду.
Ви – найдорожча у світі, єдина
Рідна матусю, я так Вас люблю...
Ірина МАЦКОВА
251. МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
Від порога дитинства у далекі світи
Пролітають птахами дні за днями, роки.
Та куди б не занесли мене долі дороги,
Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов.
Вона вчила любити найдорожче у світі,
Рідну матінку-землю вона вчила любить.
Приспів:
Твоя любов - дає мені наснагу!
Твоя любов - веде в незнаний світ!
Так будь вовік, благословена, мамо...
Твоя любов вчить як у світі жить.
І куди б не занесли, мене долі дороги.
До батьківської хати вічно кличуть мене
Твої стомлені руки, такі ніжні, ласкаві,
Твоя вірна, безмежна, материнська любов.
Приспів:
Микола МОЗГОВИЙ
252. ПІСНЯ ПРО МАТІР
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
- Та я ж недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?… Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли у вись рушники.
“Лишайтесь щасливі”, - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Борис ОЛІЙНИК
253. ПІСНЯ ПРО МАТІР
Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,
А мати старенька стоїть на високім порозі,
Та й думає мати, як мають ся діти її.
А діти світами, а діти у веснах та в зимах,
Приїдуть і скажуть: “Нам двері, матусю, втворіть”.
І доти всі діти живуть по світах молодими,
Допоки чекають, допоки живі матері.
Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі жила.
Степан ПУШИК
254. МАМИНІ РУКИ
Слова: Михайло ТКАЧ
Музика: Олександр Білаш
Вороним конем
Схиливсь до мене вечір
І поклав до ніг сідло молодика.
Я дивлюсь і чую, як мені на плечі
Лагідно лягає мамина рука.
Приспів:
Мамині руки - колиска моя,
Хліб у долонях, що сонцем сія.
Крила мої у годину розлуки -
Мамині руки, мамині руки.
Як мої літа, розбіглися дороги.
Скільки б їх не знав,
Та є однак така - та, що найдорожча,
Та, що від порога,
Де благословила мамина рука.
Приспів:
На своїм віку я бачив рук немало,
Добре знаю теж у недруга яка,
Та коли я падав, завжди піднімала
Трепетна і ніжна мамина рука.
Приспів:
255. МАТИ
Слова: Михайло ТКАЧ
Музика: Олександр Білаш
У вишиваній сорочці
Нахилилась ти до мене.
Уплелись стрічки-мережки
У віночок, у зелений.
Я лежала у колисці,
Не могла ще промовляти –
Мати, Мати, Мати.
Ти співала часом сумно,
Часом звала веселиться.
І мені також хотілось
З піснею твоєю злиться.
Милі зморшки на обличчі
Цілувати, цілувати –
Мати, Мати, Мати.
Ти взяла мене за руку,
Повела до ниви-поля.
"Тут, дитино, наше щастя,
Тут твоя дівоча доля".
І навчила край любити,
І навчила працювати –
Мати, Мати, Мати.
Одшуміли дні дитячі,
Заквітчалася калина,
Та хотіла б я до тебе
Пригорнутись, як дитина.
Та святим твоїм іменням
І Вітчизну називати –
Мати, Мати, Мати.
256. ЧУЄШ, МАМО
Рідна мамо, добра ти моя ненько,
Мамо, мамо, вишенько біленька.
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо, горлиця, як ти, сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива.
Чуєш, мамо, більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.
Приспів:
Що було - відбуло, наче сніг зійшло,
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом літ
Тільки ти, як тоді, розвидняєш світ.
Що було - відбуло, а тебе зову,
Запитай, запитай, чи я так живу.
Чуєш, ненько моя, вічна пісня та,
Що з дитинства несу через всі літа.
В полі, мамо, з пісні проросло жито,
Буде, мамо, наша пісня жити.
Мамо, мамо, пісня край твого поля,
Вічний сон солдата береже тополя.
Мамо, мамо, край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю.
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.
Приспів:
Назарій ЯРЕМЧУК